Використання НСРД в дисциплінарних процедурах щодо суддів

На жаль, сьогодні можна вже констатувати, що органи, які повинні формувати довіру до судової влади, роблять прямо протилежні речі, при цьому намагаються прикритись ще і своїми науковими ступенями, а також ніби наявністю досвіду.

Як вже всі зрозуміли мова буде йти про Вищу раду правосуддя (далі – ВРП) та її 11 членів, а саме: Тетяна БОНДАРЕНКО – член Вищої ради правосуддя, суддя Миколаївського апеляційного суду у відставці; Олег КАНДЗЮБА – член Вищої ради правосуддя, прокурор; Оксана КВАША – член Вищої ради правосуддя, доктор юридичних наук, професор; Олена КОВБІЙ – член Вищої ради правосуддя, суддя Херсонського окружного адміністративного суду; Алла КОТЕЛЕВЕЦЬ – член Вищої ради правосуддя, суддя Харківського апеляційного суду, кандидат юридичних наук; Дмитро ЛУК’ЯНОВ – член Вищої ради правосуддя, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України; Роман МАСЕЛКО – член Вищої ради правосуддя, адвокат; Олексій МЕЛЬНИК – член Вищої ради правосуддя, прокурор; Микола МОРОЗ – член Вищої ради правосуддя, кандидат юридичних наук, доцент; Максим САВ’ЮК – член Вищої ради правосуддя, екс-старший детектив Національного антикорупційного бюро України; Григорій УСИК – член Вищої ради правосуддя, суддя Верховного Суду.

Так, ВРП, будучи стороною у справі (Відповідач), використовуючи свої владно-управлінські можливості, саме з метою перешкоджанню рівності сторін та впливу на суд, напередодні судових засідань, де ключовим постало питання використання матеріалів НСРД в дисциплінарних провадженнях щодо суддів до здійснення їх (матеріалів НСРД) перевірки на предмет законності та допустимості судом в кримінальному провадженні.

Так, 13.01.2026 року на офіційному сайті Вищої ради правосуддя було опубліковано матеріал під назвою «Використання матеріалів кримінальних проваджень як доказів у дисциплінарних провадженнях щодо суддів: чи існує правова проблема?», при цьому на початку цього матеріалу міститься перелік чинних членів ВРП (не всіх), що вказує очевидно на те, що це саме позицією чинних членів ВРП, які використовуючи ресурси ВРП як органу в обхід принципу рівності сторін, адже Позивач не має такого адміністративного ресурсу, здійснено прямий вплив на суд з метою формування та врахування саме позиції ВРП у спірних відносинах. При цьому таке використання адміністративного ресурсу було здійснено також з метою формування суспільної думки щодо допустимості використання матеріалів НСРД для подальшого впливу на думку суду вже з позиції врахування «суспільної думки», яка заздалегідь сформована самим ВРП.

https://hcj.gov.ua/news/vykorystannya-materialiv-kryminalnyh-provadzhen-yak-dokaziv-u-dyscyplinarnyh-provadzhennyah

Крім того, цей же матеріал під назвою «Використання матеріалів кримінальних проваджень як доказів у дисциплінарних провадженнях щодо суддів: чи існує правова проблема?» 13.01.2026 року було опубліковано і на сайті веб-порталу «Судова влада України», який в тому числі використовує і Верховний Суд (що розглядає дану справу).

https://court.gov.ua/archive/1951197/

Що також є черговим підтвердженням умисного використання ВРП адміністративного ресурсу з метою впливу на здійснення судового контролю за діяльністю і рішеннями ВРП, в тому числі, з приводу використання ВРП матеріалів НСРД при притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності.

Вказані обставини вже у своїй сукупності свідчать про порушення ВРП принципів рівності та умисному втручанні ВРП в право Позивача на незалежний та безсторонній процес розгляду його справи.

Досліджуючи питання можливості використання НСРД варто звернути увагу на наступне:

Базові гарантії захисту

Відповідно до ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.