Використання електронних доказів у суді − власний досвід

Докази та змагальність сторін є невід’ємною складовою судового процесу. Раніше питання щодо належності та допустимості доказів здебільшого стосувалися письмових та речових доказів, наприклад, оригінальність, огляд, засвідчення копій, перевірка підписів тощо. На сьогодні важливе значення набувають електронні докази. Це пов’язано з переходом на електронний документообіг, узгодженням домовленостей онлайн, листуванням у мессенджерах, інформації та вебсайтах та соціальних мережах тощо.

У статті розберемо практичні аспекти використання електронних доказів: порядок подання та засвідчення, фіксація та огляд.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить важливі для справи обставини. Це можуть бути електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Визначення електронних доказів з’явилося у процесуальних кодексах з 2017 року відповідно до закону № 2147-VIII.

Окрім самого визначення, законодавством встановлено місця збереження доказів (даних). Серед них: портативні пристрої (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), сервери, системи резервного копіювання, мережа Інтернет тощо.

Порядок подання та засвідчення електронних доказів

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії. Копію електронного доказу слід засвідчити електронним цифровим підписом, а також вказати наявність оригіналу такого доказу чи його місцезнаходження. Учасники справи мають право подавати електронні докази у паперових копіях з засвідченням таких копій відповідно до ДСТУ.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд може витребувати оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

До подачі електронних доказів бажано здійснити фіксацію. Це можна зробити за допомогою експертів чи профільних установ, які надають послуги з проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет. Фіксацію можна зробити і самостійно з використанням електронних сервісів, а також із залученням третіх осіб (свідків) та створення протоколу огляду доказів. На практиці я використовую декілька варіантів фіксації одного доказу. Зафіксував електронні докази, зменшуються ризики при доказуванні у випадку знищення чи зміни електронного доказу.

Подавати до суду електронні докази рекомендую в електронній та паперовій копіях. Це полегшить процедуру огляду електронних доказів судом. Наприклад, інформацію з веб-сайту можна записати на диск, флеш-носій (веб-сторінки, посилання, фіксація), та окремо роздрукувати такі дані. Примірники доказів слід засвідчити ЕЦП та власним підписом, та залучити до матеріалів справи.

Окрему увагу слід звернути на порядок подання та надсилання доказів іншим учасникам справи. Суд може не взяти до увагу докази, які заздалегідь не надсилалися (не надавалися) іншим учасникам справи. Відповідні прецеденті були і в моїй практиці – докази були вишиті з матеріалів справи за клопотаннями, оскільки було порушено порядок подання доказів. Опоненти належним чином не обґрунтували підставу неподання доказів раніше, та докази не надсилалися іншим учасникам справи всупереч нормам процесуального законодавства.

У якості прикладу огляду електронних доказів можна взяти справу № 760/18250/16-ц - необхідно було довести факт та дату створення зображень. Нашою стороною було подано до суду ряд електронних доказів на паперових копіях, зокрема, електронне листування, електронні листи, витяги з листів та графічні зображення. Процесуальне законодавство допускає такий спосіб, при цьому, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, а є саме електронним.