Відсутність обгрунтування необхідності застосування негласних заходів порушує конвенцію (справа «Ліблік та інші проти Естонії»)

Втручання у приватне життя заявників не відповідало вимозі відповідності закону, яка полягала в тому, що рішення, які дозволяли приховане спостереження, повинні бути належно обґрунтовані.

Такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Ліблік та інші проти Естонії» (заяви 173/15 та 5 інших), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Протягом року спецслужби здійснювали негласне спостереження за особами, підозрюваними в корупції, зокрема, перехоплення телекомунікацій. Після завершення заходів були проведені обшуки офісів та допити. Суд, який слухав справу три роки, викликав чимало свідків і за підсумками розгляду виніс виправдувальний вирок. Також суд констатував незаконність заходів спостереження та неприйнятність зібраних доказів. були неприйнятними.

Але вердикт не встояв в апеляції. Підозрювані були визнані винними, а докази – належними. Це рішення підтвердив верховний суд, який, крім іншого, постановив, що судовий розгляд, хоча і був близьким до надмірно тривалого, все одно був завершений протягом розумного строку.

Згадайте новину: Участь адвоката в інщому процесі – достатня підстава для перенесення судового засідання

Тоді фігуранти справи звернулися до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий суд протягом розумного строку) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод заявники скаржилися на надмірну тривалість провадження. Також відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного життя і листування) вони стверджували про порушення їхніх прав у зв’язку із відсутністю належного обґрунтування прихованого спостереження.

У ЄСПЛ врахували, що кримінальні провадження тривали до восьми років. У той же час Верховний суд чітко посилався на критерії, розроблені Судом, і дуже ретельно оцінював те, чи перевищило провадження обмеження «розумного строку». Оскільки справа була надзвичайно складною, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи не виходили за межі того, що можливо вважати обґрунтованим за особливих обставин справи. То ж порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції не було.

Що стосується негласних заходів, то вони складали втручання у право заявників на повагу до приватного життя та листування, гарантоване статтею 8. Незважаючи на вимогу в законодавстві Естонії щодо того, що рішення про надання дозволу повинно містити підстави, рішення, прийняті суддями, містили лише поверхневі заяви, в той час як клопотання прокурорів про надання дозволу, взагалі не містили жодного обґрунтування. Відтак, втручання не було «відповідним до закону», тому стаття 8 була порушена.

Згадайте новину:Право свідка не свідчити проти себе або право обвинуваченого допитувати свідків: що важливіше, – вирішував ЄСПЛ

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 194 (2019)
28.05.2019

Накази, які дозволяли приховане спостереження, не мали належних підстав