Відступлення від принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами

Принцип пропорційності розподілу судових витрат може бути не застосований у випадку зловживання стороною процесуальними правами, якщо в позові відмовлено — судові витрати можна покласти на відповідача, або можливо задовольнити позов та покласти на позивача судові витрати, йдеться на сайті sud.ua

Розгляд цивільних справ пов’язаний із певними фінансовими витратами, що в цивільному процесі називаються судовими витратами. Такі витрати несуть особи, які беруть участь у розгляді цивільних справ.

Судові витрати стягують з метою, по-перше, компенсувати суду та учасникам справи понесені витрати з розгляду цивільних справ, а по-друге, створити несприятливі майнові наслідки для осіб, які вчинили цивільні правопорушення або пред’явили необґрунтовані вимоги до суду.

Основний принцип, за яким здійснювався розподіл судового збору між сторонами за ЦПК України в редакції 2004 року, — це принцип пропорційності, який зберігся і в нинішній редакції процесуального закону.

Кодекс у редакції 2004 року зобов’язував сторони добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ч. 3 ст. 27), а поняття «зловживання» згадувалося лише двічі: стосовно застави при забезпеченні позову (ч. 4 ст. 153) та щодо змісту заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ч. 1 ст. 238).

Читайте статтю:Очищуй повільно: що сподобалося і що обурило "Венеціанку" в судовій реформі Зеленського

Особливий порядок розподілу судових витрат був передбачений у випадках відмови від позову та укладенні мирової угоди (ст. 89).

У чинній редакції ЦПК України поняття «зловживання правами» згадано 15 разів, з них два рази у главі 8 «Судові витрати» розділу І Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.

Так, в ухвалі від 22 травня 2019 року у справі №161/19912/17 Верховний Суд погодився з висновком місцевого суду про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивач у визначений судом строк не виконав вимоги ухвали про внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі 50 тис. грн для забезпечення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.