Залиття квартири може стати неприємним «сюрпризом» для власника квартири та може слугувати каменем розбрату між сусідами. Звісно, що в такому разі можливість відшкодування шкоди в добровільному порядку залишається, однак судовий захист також є ефективним, хоча і більш довготривалим. В даній статті ми спробуємо звернути увагу на особливості розгляду такої категорій справ, особливо в частині захисту прав відповідача – особи, яка ймовірно є винуватцем залиття.
1. Першою та обов’язковою дією власника пошкодженої квартири є фіксація залиття. Перш за все, це фото- і відео фіксація, яка може стати в нагоді при проведенні досудових переговорів з ймовірним заподіювачем шкоди. Однак у разі звернення до суду знадобиться офіційна фіксація факту залиття.
Відповідне роз’яснення з аналогічної ситуації надано Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у Листі від 29.12.2009 р. №12/20-11-1975, відповідно до якого вказується, що п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов’язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім’я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім’я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи,яка вчинила залиття. Акт обов’язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім’я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта (оскільки нерідко представники ОСББ, житлово-експлуатуючих організацій та інші особи, що входять до складу комісій не мають юридичної освіти, в силу чого складають акти про залиття, не вказуючи необхідної інформації). Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. №___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.». Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини Відповідача.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України: своєю Постановою у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовила у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. ВСУ підтримав позицію суду касаційної інстанції, який зазначив, що позивачі не надали комісійного акта, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження, а суди попередніх інстанцій, установивши факт залиття квартири, не з’ясували причини залиття квартири позивачів та не установили особу, відповідальну за завдану шкоду.
2. Наступний етап – визначення розміру збитків, спричинених затопленням. Таке визначення може бути здійснено декількома способами. Зокрема, безпосередньо в Акті про залиття може бути вказано розмір збитків, або ж в подальшому житлово-експлуатаційна організація може скласти дефектний акт, вартість відшкодування за яким буде розраховуватись відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013). Так само, розмір збитків можна визначити на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією. Такі розрахунки можуть виявитися достатніми при досудовому врегулювання, однак недоліком визначення розміру шкоди в такому порядку є те, що фактично вартість ремонтних робіт та матеріалів відображає вартість «нового» ремонту приміщення, тоді як особа, якій заподіяно шкоду, має право на відновлення свого становища, яке існувало до порушення права. Особливо сильно різниця відчувається при затопленні старих приміщень, де довгий час не проводився ремонт: в такому разі при проведенні ремонту приміщення його стан буде значно покращено, порівняно зі станом, що існував до затоплення.
У цьому разі дієвим буде проведення будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері, що підтверджується посвідченням. В нашому випадку – це експерт, який може проводити будівельно-технічну експертизу (індекс та вид експертної спеціальності: 10.6 – Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів). Дані про експерта, наявність і дійсність свідоцтва експерта можна перевірити на сайті Міністерства юстиції України в Реєстрі атестованих судових експертів. При визначенні розміру збитків експерти відповідно до наявних методик, визначають також і фізичний знос внутрішнього оздоблення квартири, який може становити 70-80%, що має значення для визначення суми, яка підлягає відшкодуванню.
3. Якщо врегулювати спір в позасудовому порядку не вдалося, необхідно вдатися до третього етапу – подання позову до суду. Позивачу слід звернути увагу на визначення належного відповідача, оскільки не завжди протікання з боку вище розташованої квартири свідчить про наявність вини сусіда. Цілком ймовірно, що в певних випадках належним відповідачем може бути як балансоутримувач будинку, так і постачальних житлово-комунальних послуг. Отже, доцільно визначити розмежування відповідальності від власником вище розташованої квартири, та іншими суб’єктами. Для цього як раз і необхідне точне встановлення причини залиття.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг. Виконавець зобов’язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач, крім іншого, зобов’язаний: утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Блог