Відповідальність за зловживання процесуальними правами в адміністративному процесі

Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року наповнений великою кількістю новел, зокрема в останньому введено абсолютно новий термін - зловживання процесуальними правами. Про дане явище було відомо завжди, а більше тим, хто мав справу з судочинством, однак норми законодавства завжди залишались осторонь цього, зокрема процесуальним кодексом жодної відповідальності за це не було передбачено.

У зв’язку із тим, що минула редакція Кодекс адміністративного судочинства України, не регулювала ці питання, це явище стало занадто популярним та розповсюдженим, при ведені справи сторонами та їх представниками, з різною метою: затягування процесу, ліквідації ризиків до винесення рішення і т.д. У попередньому законодавстві цей принцип виходив з норми про добросовісне виконання сторонами своїх зобов’язань.

Для боротьби з цією прогалиною в судочинстві в цілому, законодавець із внесенням змін в Кодекс адміністративного судочинства України, з метою підвищення дисциплінованості учасників процесу, врегулював дане питання та передбачив відповідальність за такі дії.

Зокрема, статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Слід звернути увагу на те, що саме поняття «зловживання процесуальними правами» Кодекс не містить, з огляду на що, ці дії, вичерпний перелік яких не визначено, кваліфікуються суддею або колегією суддів в кожному конкретному випадку за їх суб’єктивною чи об’єктивною думкою. Саме такий підхід до кваліфікації дій сторін та їх представників є проблемним та може викликати складності та протести в процесі реалізації.

Однак, статтею 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, а саме:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;