Жодна? Відповідальність судді за ухвалене ним судове рішення

Суддя не несе відповідальності за ухвалене ним рішення – судове рішення може бути перевірено та оцінено лише у процесуальному порядку – «несудовий орган» не вправі здійснювати перевірку судового рішення та оцінювати діяльність судді стосовно його ухвалення – ініціювання юридичної відповідальності судді у зв’язку із ухваленням ним судового рішення є посяганням на його незалежність.

Такі основні аргументи судді зазвичай кладуть в основу своєї захисної позиції при розгляді питання стосовно їхньої юридичної відповідальності або вирішенні кадрових питань (проходженні кваліфікаційного оцінювання та конкурсів на зайняття посад у судах вищих інстанцій тощо). Часто така лінія захисту реалізується суддями при розгляді дисциплінарних справ Вищою радою правосуддя (ВРП).

Свою позицію судді обґрунтовують посиланням на міжнародні стандарти у сфері судочинства, конституційні принципи, положення законодавства про судоустрій і статус суддів, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, які стосуються незалежності суддів.

Незалежність судді та його відповідальність

Без незалежності судді не може бути правосуддя як такого. Незалежність суддів – це невід’ємний елемент їхнього конституційного статусу, необхідна умова здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, засіб забезпечення конституційного права людини на судовий захист. Зрештою – це гарантія незалежності судової влади, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі.

Тому потреба встановлення на найвищому нормативно-правому рівні гарантій незалежності судді та забезпечення їх на практиці не підлягає сумніву. Водночас правосуддя не може бути забезпечено за відсутності відповідальності судді, безкарне порушення суддею/судом закону, прав і свобод людини є несумісним із правосуддям. Відповідальність судді покликана сприяти належному виконанню ним своїх професійних обов’язків, забезпечити справедливе судочинство, а отже й ефективну реалізацію права кожного на судовий захист.

Відтак незалежність судді тісно пов’язана з його відповідальністю та зовсім не означає вседозволеності для судді, безвідповідального ухвалення ним судових рішень. Незалежність та відповідальність – два боки «однієї медалі», якою є правосуддя. По суті незалежність судді та його відповідальність мають однакове функціональне призначення – забезпечення правосуддя.

І якщо у співвідношенні цих двох складових не досягнуто потрібної рівноваги (балансу), то це безумовно завдасть шкоди справедливому судочинству.

Натомість, судді переважно зосереджують увагу лише на існуванні гарантій їхньої незалежності, вони впритул воліють не бачити свого обов’язку нести відповідальність за ухвалене судове рішення. І обґрунтовують це начебто існуючим абсолютним імунітетом судді від відповідальності за ухвалене ним судове рішення.

Таку аргументацію, яка в принципі виключає відповідальність судді за ухвалене рішення, можна умовно назвати «концепцією суддівського свавілля та безкарності». Адже вона, по-перше, по суті зводиться до того, що суддя не може нести юридичної відповідальності за ухвалене ним судове рішення – яким би воно не було, по-друге, у принципі суперечить конституційним засадам та законодавчим приписам у сфері судочинства, а також положенням документів відповідних міжнародних інституцій, які часто називають міжнародними стандартами.

Перебільшена роль міжнародних стандартів