ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА: ЮРИДИЧНИЙ ТА ПОДАТКОВИЙ АСПЕКТИ

Отримати нерухоме майно у власність в Україні можна на підставі договорів про відчуження: купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, пожертви та спадщини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір міни (бартеру) передбачає, що кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем нерухомого майна, який він передає в обмін, і покупцем майна, який він одержує взамін. Таким договором може бути встановлена доплата за майно більшої вартості, що обмінюється на майно меншої вартості.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно договору довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Пожертва - це дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 Цивільного кодексу України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування може здійснюватися як за заповітом, так і за законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право на реєстрацію права власності на нерухоме майно надано державним реєстраторам територіальних підрозділів центрів надання адміністративних послуг, відкритих при районних та міських адміністраціях. Посвідчення угод відчуження нерухомого майна належить і до компетенції як державного, так і приватного нотаріуса.

За новими положеннями реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріус реєструє тільки право власності при укладені будь-яких угод, які супроводжуються переходом права власності, а реєстрацію права власності при виділенні майна в натурі, приватизації, визнання права власності в судовому порядку виконує державний реєстратор.

Згідно положень цивільного законодавства сторонами в договорах відчуження можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин - фізичні особи, юридичні особи або держава. Це визначається особливими ознаками конкретного правочину. Однак умови участі кожного із суб'єктів до прикладу у договорі купівлі-продажу незавжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності того чи іншого суб'єкта цивільних правовідносин, форми власності на відчужуване майно, його правового режиму та інших обставин. Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто, як правило, власник або його представник, то покупцем може бути будь-яка особа. Обов'язковою умовою участі громадян стороною у договорі купівлі-продажу є наявність у них достатньої дієздатності. Підприємства (організації, установи) повинні мати статус юридичної особи, а договори, які вони укладають, мають не суперечити цілям їх діяльності, передбаченим в установчих документах.