Ваші докази — не докази: Страсбург установлює стандарт

Принципу презумпції невинуватості, спрямованого на забезпечення справедливого суду і захисту, слід неухильно дотримуватися при здійсненні кримінального переслідування особи. Проте його досить часто порушують. За таких обставин варто зрозуміти, до яких наслідків можуть призвести такі дії судді чи слідчого.

Страсбург установлює стандарт

Цивільний кодекс передбачає гарантії реалізації цього принципу, тобто визначає, що «ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення», та в інших випадках, установлених законом (ч.4 ст.296 ЦК).

Однак порушення вимог цивільного законодавства може лише слугувати підставою для цивільно-правової відповідальності і частково стосуватися процесуальних наслідків, які можуть мати місце відповідно до Кримінального процесуального кодексу.

Читайте статтю: Які ваші докази? Невідкриття матеріалів кримінального провадження протилежній стороні матиме наслідком скасування вироку.

Для початку слід проаналізувати практики Європейського суду з прав людини в аспекті розуміння принципу презумпції невинуватості та його застосування.

Презумпція невинуватості, закріплена в п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є одним із найважливіших елементів справедливого кримінального процесу. Якщо судове рішення стосовно особи відображає думку, що вона винна, але ця думка сформована до того, як було доведено її вину відповідно до закону, це рішення порушує вимогу п.2 ст.6 конвенції. Таке порушення має місце навіть за умови відсутності формальних заяв щодо вини особи, але коли є підстави говорити, що національний суд уважає людину винною. Така позиція ЄСПЛ закріплена в низці вердиктів, зокрема в рішеннях у справах «Deweer v.Belgium», «Minelli v.Switzerland» і «Allenet de Ribemont v.France».

Пункт 2 ст.6 конвенції забезпечує «право вважатися невинним доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Крім цього, відповідно до рішення у справі «Аллен проти Об’єднаного Королівства» презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо:

• тягаря доведення;

• правових презумпцій факту і права;