Успішна боротьба з корупцією: 8 історій з світового досвіду

1. Журналістика даних проти корупції у Коста-Ріці

Це журналістське розслідування поклало край політичній кар’єрі трьох екс-президентів Коста-Ріки (двоє з них сіли у тюрму). А почалося все з банальної скарги ріелтерки в газету La Nación. Її клієнт вів переговори про купівлю будинку – але потім відмовився від угоди, заявивши, що будинок купить його друг, а він натомість просто орендуватиме це житло.

Трьох журналістів-розслідувачів зацікавило ім’я недобросовісного покупця – Елісео Варгас - високопосадовий політик та керівник Національної агенції соціального страхування, установи, відповідальної за послуги охорони здоров’я в Коста-Ріці.

Вартість будинку – 735 тисяч доларів – також була непомірно високою. Щедрим другом, який придбав посадовцю розкішне житло, виявився фіндиректор компанії Fischel Corporation – чільного постачальника медичних товарів у країну. Варгас виправдовувався, що просто орендував цей будинок. Однак зненацька подав у відставку – попри те, що на його захист виступив президент країни. Це переконало журналістів, що справа серйозніша, ніж видається.

Аби знайти хабар, вони почали рухатися «від зворотнього» - шукати серед укладених держустановою угод таку, яка могла дати підставу для настільки щедрого хабаря. З цією метою вони застосували технології журналістики даних – репортери шукали підтвердження своїх версій шляхом опрацювання баз даних, які містили записи про контракти та фінансові транзакції.

Через кілька тижнів комп’ютерного аналізу угода була знайдена: у 2001 Варгас через свою фракцію в парламенті всього за три дні провів угоду про придбання у Фінляндії медичного обладнання на суму $39 млн.

Постачальником була та сама фірма, яка придбала Варгасу будинок у якості «відкату». Подальший аналіз руху коштів виявив, що вони йшли до найвищих політичних кіл країни – у тому числі й до президента Кальдерона Фурньє.

За підсумками розслідування він, Варгас та ще 15 високопосадовців сіли до в’язниці. Як пояснила Жаніна Сеніні, яка входила до трійки розслідувачів, ключем до успіху стала саме журналістика даних: «Неможливо відвідати 160 тисяч людей, але зовсім неважко «допитати» 160 тисяч записів у базі даних».

Джерело: Як троє коста-ріканських репортерів за допомогою аналізу даних викрили корупційну схему за участю президентів

2. Лотерея проти П’явок у Бразилії

Президент-реформатор Лула да Сильва прийшов до влади в Бразилії в 2003 році. Одним із завдань його уряду було посилення боротьби з корупцією в регіонах.

Перш за все, йшлося про «дерибан» коштів, які виділялися на місця з центрального бюджету. Проблема полягала в тому, що Національна антикорупційна агенція Бразилії мала обмежені фінансові й кадрові ресурси, натомість у країні існувало 5,5 тисяч муніципалітетів, які підлягали перевірці.

Виходом стала «антикорупційна лотерея». Конкретний муніципалітет, куди мала вирушити комісія контролерів, визначався за принципом лотереї – із барабанами, кулями та виграшними номерами. Розіграш проводила національна лотерейна компанія країні на тому ж обладнанні, що і «звичайну» лотерею.