Ухвала ККС ВП від 18.05.2020 року у справі №552181/19

Ухвала

Іменем України

29 березня2021року

м. Київ

справа № 552/181/19

провадження № 51-2330 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кравченка С. І., Остапука В. І,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2020 року щодо нього,

встановив:

За вироком Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

16 березня2021 року засуджений ОСОБА_1 поза межами строку на касаційне оскарження подав касаційну скаргу та просивпоновити йому строк на оскарження вищевказаних судових рішень.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку засуджений вказує, що він не мав можливості оскаржити судові рішення у встановлений законом термін у зв'язку з тим, що лише з 20 липня 2020 року міг скористатися допомогою захисника у складанні касаційної скарги. Вважає, що за таких обставин строк пропущено з поважних причин.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Суд вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 КПК, а підстави для його поновлення відсутні.

Як убачається із наявних у суді касаційної інстанції матеріалів, ухвалою Касаційного кримінального суду від 18 травня 2020 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 КПК та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків.

У вищевказаному рішенні суду касаційної інстанції зазначено про необхідність належного обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуло б за собою безумовне скасування судових рішень. Крім того, прохання до Верховного Суду викладено без урахування положень ст. 436 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання вимог ухвали касаційного суду засудженийподав доповнення до касаційної скарги, проте приписів ст. 427 КПК не дотримався та недоліків, які пов'язані зі змістом касаційної скарги, не усунув.

Оскільки недоліки, на які вказував суд касаційної інстанції, засуджений не усунув, ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року було прийнято рішення про повернення йому касаційної скарги разом з усіма доданими до неї матеріалами на підставах, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК.

Також, у вищевказаному рішенні касаційного суду, було зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 429 КПК , у межах строку на касаційне оскарження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися зі своїми аргументами та їх обґрунтуванням.

Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 була проголошена 02 березня 2020 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для засудженого було 02 червня 2020 року.

Доводи у клопотанні засудженого про те, що в нього була можливість тільки з 20 липня 2020 року звернутися за допомогою до захисника у складанні касаційної скарги, не можуть бути враховані Судом як поважні причини, оскільки такі дії відбулися вже після закінчення строку на касаційне оскарження судових рішень в даному провадженні.

Оскільки засуджений ОСОБА_1 правом на оскарження судового рішення щодо нього скористався, адже звертався до касаційного суду в межах строку на касаційне оскарження у встановлений законом строк, був обізнаний про необхідність усунення недоліків його касаційної скарги, проте вказівок касаційного суду не виконав, внаслідок чого його скаргу було повернуто, колегія суддів вважає, що його прохання про поновлення строку на касаційне оскарження вищевказаного рішення не підлягає задоволенню.

Таким чином, касаційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2019 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2020 року щодо нього.

Повернути касаційну скаргу особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Ємець С. І. Кравченко В. І. Остапук