У справах про усунення перешкод користування власністю представництво може здійснювати ВИКЛЮЧНО адвокат (Херсонський апеляційний суд у справі № 653/1215/21 від 07.07.2021)

Фабула судового акту: З 2017 року в Україні запроваджено так звану «адвокатську монополію», яка полягає у тому, що загальним правилом представництво в суді здійснюється адвокатами. Так, згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Як вбачається із змісту даної норми «адвокатська монополія» діє не в усіх справах – існують певні виключення із згаданого загального правила.

У дані справі до суду було подано позов про усунення перешкод користування власністю.

Суд першої інстанції вказану позовну заяву повернув позивачу та вмотивував своє пішення тим, що позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності на вчинення зазначених дій, оскільки дана цивільна справа відноситься до категорії справ, в яких представництво інтересів її учасників може здійснюватися виключно адвокатом.

На вказану ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що позовна заява, яку позивач просила розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, підписана її представником, який діяв на підставі довіреності в якій зазначено право представника на підпис та подачу позовної заяви. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дана справі підлягає розгляду в порядку загального провадження.

Однак, апеляційний суд визнав зазначені доводи неспроможними та ухвалу місцевого суду залишив без зміни.

Мотивуючи прийняття саме такого рішення суд апеляційної інстанції вказав, що згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

З аналізу вказаних вище положень випливає, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, а відтак ці категорії справ не можуть визнаватися малозначними.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

У даній справі позивачка звернулась із позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов’язання знесення об’єктів забудови.