За даними Національного банку України, у минулому році споживчі кредити на придбання продукції (у тому числі – автотранспорту) значно зросли порівняно з іпотечними кредитами. Однак, в умовах загальної нестабільності у банківському секторі та падіння купівельної спроможності населення споживачі більш стримано ставляться до цього виду фінансових послуг.
У свою чергу, при укладенні договору про надання споживчого кредиту банки не втрачають нагоду отримати від позичальника все, а за можливості – набагато більше, ніж все. Зокрема, йдеться про несправедливі умови договорів про надання споживчого кредиту, які досить часто змушують позичальників, які з тих чи інших причин не спроможні виконати свої зобов’язання перед банком, сплачувати вдвічі, а то й втричі більшу суму від початково прогнозованої. Нерідко трапляються і випадки ведення нечесної підприємницької практики при укладенні договорів про надання споживчого кредиту.
За останні три роки, з огляду на сумну картину щодо повернення споживчих кредитів, служителями Феміди була напрацьована багата судова практика у такій категорії спорів, як стягнення заборгованості за кредитними договорами та визнання останніх недійсними повністю або в частині. І хоча визнання кредитного договору недійсним - не надто привабливий сценарій розвитку подій для боржника, ініціювання таких судових спорів інколи обумовлене необхідністю реалізації стратегії “заморожування” кредиту та відстрочення моменту винесення судового рішення щодо стягнення заборгованості та набрання ним законної сили.
У той же час, кредитор як сторона у таких відносинах, яка пропонує власні умови кредитування, часто вдається до не надто справедливих методів заробітку при видачі споживчого кредиту. Найчастіше вони полягають у введенні споживачів в оману щодо дійсної вартості та наслідків неповернення кредиту, нарахуванні необґрунтовано значних штрафних санкцій за найменші порушення, вимаганні плати за неіснуючі послуги, навмисному ускладненні або перекручуванні розрахунків та інформації про кредит, які середньостатистична особа не має часу аналізувати та, як наслідок, врешті-решт платить за власну легковажність.
Як би не намагались вітчизняні alma mater виховати у державі якомога більше фахівців у галузі права, кількість постраждалих від таких недобросовісних дій, як свідчить практика, з плином часу не зменшується. Тому, автори цієї статті намагались насамперед надати практичні рекомендації потенційним споживачам та звернути увагу на типові умови договорів, які судами визнаються несправедливими, що дозволяє пересічному громадянину не тільки гідно відстоювати свої права в суді, а й надає можливість правильно оцінювати усі “за” і “проти” пропонованого кредиту в момент укладення договору.
НЕсвідомий вибір
Статтею 19 Закону України “Про захист прав споживачів” забороняється нечесна підприємницька практика, що включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Під введенням в оману в підприємницькій практиці закон розуміє надання або ненадання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
У справі № 585/2353/16-ц при укладенні договору позики споживач сплатив на користь кредитора 10,5% від суми позики лише за надання останнім фінансово-консультаційних послуг, що зі слів позичальника та змісту самої угоди передували наданню позики. До того ж, сплачені ці кошти були на користь однієї юридичної особи, а договір позики укладений з іншою. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловив позицію, що такі дії слід кваліфікувати як нечесну підприємницьку практику, заборонену законом [1].
Нечесною підприємницькою практикою, зокрема, вважається також ненадання споживачу детального графіку погашення заборгованості із відображенням усіх платежів зі сплати тіла кредиту, процентів, інших зобов’язань фінансового характеру, оскільки таким чином банк вводить споживача в оману щодо дійсної сукупної вартості кредиту [2].
Уявні послуги
Блог