Треба розрізняти свідомих колаборантів і службовців, які в окупації допомагали людям вижити - заступниця міністра юстиції України Валерія Коломієць

Понад місяць, як в Україні набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)» (№2108-ІХ).

Чи хвилюватися мерам та державним службовцям міст, які опинилися під російською окупацією, що вони можуть підпасти під визначення «колаборант» за виконання своїх функцій на місцях? Як бути освітянам, які працюють на окупованій території, та чи боятися кримінальної відповідальності за отримання зарплатні в рублях? За роз`ясненнями ми звернулися до Міністерства юстиції України і поспілкувалися із заступницею міністра Валерією Коломієць.

Згадайте новину: Освітян – колаборантів будуть саджати за грати

- Пані Валеріє, наскільки зміни, внесені до відповідних законодавчих актів щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, відповідають вже воєнним реаліям? Адже боротьба з колаборантами у мирний час чи навіть в період російської агресії на Донбасі та анексії Криму відрізняється від ситуації, яка виникла в умовах повномасштабної війни?

- Цілковито відповідають воєнним реаліям, оскільки на територіях, які на сьогоднішній момент вже звільнені, зафіксований не один випадок, коли люди починають очолювати якісь квазіоргани міської окупаційної влади або співпрацюють з ними. Відомо, що дехто «здавав» окупантам чинних, легітимних, законних представників органів державної влади та місцевого самоврядування.

Наступний момент. Якщо ми почитаємо текст цих змін до Кримінального кодексу, то побачимо: там конкретно йдеться про людей, діяльність яких призвела до цієї ситуації, коли чорне вони називали білим, розповідали, що все “не так однозначно” і з Кримом, і з Луганською та Донецькою областями - та була купа інших дій і вчинків, які здійснювалися в тому числі низкою політичних партій і політичних лідерів.

НЕМАЄ ЖОДНОЇ ПРОВИНИ В ТОМУ, ЩО ЛЮДИНА КЕРУЄ МІСТОМ АБО Є ПОСАДОВЦЕМ У МІСТІ, ЯКЕ ОКУПУВАЛИ. ТУТ ПРО КОЛАБОРАЦІЮ МОВИ ЙТИ НЕ МОЖЕ

- Я ж і веду до того, що в реаліях війни, коли під окупацією (віримо, що тимчасовою) опиняються українські міста, в них продовжують працювати органи місцевої влади, мери, державні службовці. Як бути їм, щоб і місто не кинути, і не бути звинуваченим у колаборації з ворогом? Мер Херсона, наприклад, нещодавно публічно звертався з таким запитанням до влади. Чи не будуть посадовці з міст, які зараз під окупацією, боятися, що після звільнення цих населених пунктів на них дивитимуться як на таких, що співпрацювали з ворогом?

- А чому вони колаборанти? Це абсолютно різні речі. Колаборант – це той, хто співпрацює або очолює органи якоїсь новоствореної квазіреспубліки, а мер міста, яке захопили, - це абсолютно інша історія. По-перше, не від мерів залежить ситуація в регіоні, ба більше, у воєнний час військові адміністрації юридично важливіші за мера.

Другий момент. Все ж мер насамперед робить все від нього залежне, щоб люди, які потрапили під окупацію, якомога менше страждали... От візьмемо наші звільнені території Київської області. За можливості мери, голови тергромад, старости сіл та селищ здійснювали евакуацію, надавали допомогу людям, які опинилися у підвалах чи в інших скрутних умовах, ховалися, аби вижити. Немає жодної провини, що людина керує містом або є державним службовцем чи посадовцем у місті, яке окупували, тут про колаборацію мови йти не може. Повторюся, колаборація – це умисна діяльність, коли людина фактично робить все, аби підірвати суверенітет держави і в тому числі - отримати з цього собі якийсь зиск.

Тому немає жодних причин турбуватися меру чи іншому посадовцю Херсона, якщо він не здійснював жодних дій, які спростили російським військам захід на територію.