Суд зобов’язав чоловіка, який з благих намірів допоміг жінці мати рідну дитину, сплачувати аліменти. Тож правники розповіли, як допомагати так, щоб не мати після того зайвого клопоту. (Джерело: ЗіБ)
Зачекалася принца
За статистикою, кожна п’ята сімейна пара в Україні не може мати власних дітей. І це — за офіційною статистикою. Однак лікарі запевняють, що реальний стан справ є гіршим, оскільки не всі пари звертаються до державних лікарів. А даних щодо того, яка кількість пар використовувала допоміжні репродуктивні технології та, зокрема, сурогатне материнство, узагалі немає.
Як свідчать правники, котрі спеціалізуються на медичному праві, наразі сурогатне материнство є одним із найбільш розтиражованих страхів як для потенційних матерів, так і для подружніх пар. Тож чергове засідання комітету з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України було присвячене саме проблемам юридичного врегулювання допоміжних репродуктивних технологій.
За відомою китайською мудрістю, знати, як пройти дорогу в тисячу лі, ще не означає пройти її. Проте заради щастя бути матір’ю жінки згідні на дивовижні речі. Так, нещодавно у Верховному Суді розглядалася справа «ображеного» батька.
Як свідчив громадянин, він пройнявся мольбами своєї приятельки, уклав з нею фіктивний шлюб, і все — заради благих намірів. Відповідно до вітчизняного законодавства до програми сурогатного материнства допускаються лише подружні пари.
Однак 9 місяців було цілком достатньо для того, щоб розлучитися. Трохи згодом батько мимоволі подав позов про виключення його імені з актового запису як батька. Та це не вберегло його від сплати аліментів та жінчиної люті.
Під час розгляду справи у ВС як чоловік не намагався довести, що свій генетичний матеріал він надав виключно по дружбі, одначе все одно зазнав фіаско. Зокрема, у матеріалах справи містяться докази, що після розлучення він залишив жінці все набуте ними майно. Через шантаж чи також із благих намірів — суд цього не досліджував. Утім, правову позицію сформулював досить чітко. Незважаючи на застосування сторонами у справі репродуктивних технологій, вони є батьками дитини, тож змушені утримувати її та виховувати.
«Недарма персональні дані донорів генетичного матеріалу в усіх цивілізованих країнах є суворо конфіденційними, передусім від майбутніх батьків», — зазначила Олена Бабич, адвокат, який спеціалізується на медичному праві. Бо рано чи пізно з боку як батьків, так і потенційних донорів може виявитися спокуса з різних мотивів розкрити правду. Добре від цього, як показує практика, не буває нікому, резюмувала жінка-правник.
Користуйтеся консультацією: Проблеми договірного регулювання правовідносин сурогатного материнства.
Тимчасова мама
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.