Типові помилки прокурорів в обвинувальних актах та процесуальні наслідки таких помилок для обвинувачення в суді

З часу прийняття Кримінального процесуального кодексу і дотепер не зустрічалося, на жаль, жодного обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які повністю відповідали б вимогам кодексу. Як правило, незалежно від того, хто складав ці процесуальні документи — ГПУ чи рядовий слідчий, у них допускаються однакові, типові помилки. Проаналізуємо їх, а також наслідки повернення обвинувального акта.

Обвинувачений під підозрою

Питання форми та змісту обвинувального акта регулюється стст.109, 110, 291 КПК. Як правило, всупереч п.5 ч.2 ст.291 КПК, в цьому документі не повністю викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор та слідчий уважають установленими, а також відсутній такий важливий елемент, як формулювання обвинувачення. Замість цього обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, що є неприпустимим.

Зокрема, він має містити викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор уважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення й статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК).

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак. Досить часто (навіть у вироках), судді пишуть: «…скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.191 КК, а саме — привласнив чи розтратив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало в його віданні». Відразу виникає питання: так що він конкретно зробив чи не зробив? Це є наслідком або неконкретного формулювання обвинувачення, або, як правило, відсутності такого формулювання.

Нерідко в обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також частина тих фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, і правова кваліфікація. За таким «обвинувальним актом» особа має статус не обвинуваченого, а підозрюваного, оскільки відповідно до положень ст.277 КПК це становить зміст повідомлення про підозру.

Читайте статтю: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАОЧНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА КПК УКРАЇНИ 2012 РОКУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Ступінь «детальності» за ЄСПЛ

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.