Типові недоліки та помилки у висновках експертиз торговельних марок

Типові недоліки та помилки у висновках експертиз торговельних марок

Висновки експертиз об’єктів інтелектуальної власності (ЕОІВ) є важливими джерелами доказів у справах про порушення авторських прав, прав на засоби індивідуалізації та патентних прав. Хоча багатьох випадках ці висновки визначають кінцевий результат розгляду судової справи, суди і сторони у справі не завжди звертають увагу на недоліки та помилки експертних досліджень, що знаходять своє відображення у таких висновках, виявлення та оцінка яких мають істотне значення для вирішення питання про належність, допустимість і достовірність цього джерела доказів і його взаємозв’язку з іншими доказами у справі.

Під оцінкою висновка судового експерта розуміють процес встановлення достовірності, належності та допустимості висновка, визначення форм і шляхів його використання в доведенні.

При проведенні досліджень експерт не створює нові факти, а тільки виявляє на основі своїх спеціальних знань та за допомогою спеціальних методів і засобів дослідження ті факти, які мали місце в дійсності. Ці факти повинні отримати оцінку суду, тобто мають бути визнані достовірними або недостовірними.

Оцінка експертного висновка передбачає як оцінку дотримання при проведенні експертизи вимог матеріального і процесуального права, так і оцінку сутності проведених досліджень. Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 520/8073/16-ц «При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи».

Процес оцінки експертного висновку передбачає оцінку усіх його частин – вступної, дослідницької та заключної (власне висновків).

Недоліки вступних частин висновків здебільшого обумовлені порушеннями вимог п. 4.14. Інструкції [1]. Так, у деяких висновках не зазначаються дата складання документа про залучення експертів, кількість аркушів наданих експертам матеріалів, строк дії свідоцтва експерта, не наводиться запис про відповідність матеріалів та об’єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта), не вказуються назви наданих документів з числа матеріалів справи, які використав експерт при проведенні експертизи, та кількість їх аркушів, та ін.

У переліках нормативних актів та літератури зазначаються нормативно-правові акти у застарілих редакціях, не наводяться (а значить – не використовуються) методичні джерела з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року № 1722/5.