Типи цивільно-правових договорів і спонсорство у професійному спорті

В широкому сенсі поняття «професійний спорт» охоплює власне змагальну діяльність, процес підготовки до досягнень в ній, а також специфічні між особисті відносини та поведінкові норми, які виникають на основі цієї діяльності. Однак, вже давно світовою практикою професійний спорт визначається як підприємницька діяльність, а його продуктом є шоу, спортивне видовище (послуга), що має форму товару. Від якості цього товару й попиту на нього залежить його реалізація та відповідно, розмір отримуваного прибутку суб’єктами (спортсмени, спортивні організації), які просувають цей товар на ринок. Існуюча практика підтверджує, що правовідносини в сфері спорту все більше набувають договірної форми.

Останнім часом в юридичній практиці з’явилась низка договорів, правова природа яких майже не досліджена. І якщо для традиційних сфер регулювання суспільних відносин (підприємницька діяльність, шлюбно-сімейні, кредитно-грошові та зовнішньоекономічні відносини) такі договори сприймаються новими, то для сфери професійно-спортивної діяльності є нормою виділення їх в окрему групу, шляхом укладення «не поіменованих» в цивільному законодавстві договорів. Пояснюється це різноманітністю та особливостями суспільних відносин, які виникають у зазначеній сфері, і потребують регулювання нормами цивільного права. До таких особливостей, зокрема, відносяться:

- суб’єктний склад, що включає учасників професійної спортивної діяльності;

- спеціальні об’єкти (професійний спорт; імідж і ділова репутація професійних спортивних клубів та інших спортивних організацій; професійна майстерність; здібності й авторитет видатних спортсменів-професіоналів, тренерів тощо; спортивна промисловість; спортивні та спортивно-технічні споруди, спортивний інвентар та екіпірування;

- пряма чи непряма (через Олімпійський комітет України, федерації, професійні спортивні клуби) опосередкована участь публічно-правових утворень.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України контрактом визнається особлива форма трудового договору в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відрізнити трудовий договір (контракт) від договору цивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко. Дослідниками даної проблеми висловлюються думки про те, що трудовий договір (контракт) як організаційно-правова модель здійснення найманої праці в умовах ринкової економіки вичерпав себе, а його місце зайняв цивільно-правовий договір про працю. Це підтверджує С.Я. Тлевлесова, яка розглядає контракт як комплексний договір, яким регулюються як трудові, так і цивільні відносини, хоча перші й мають більшу питому вагу.

Цивільно-правові договори у сфері професійно-спортивної діяльності поділяються на організаційні, які забезпечують правовий зв’язок між спортивним клубом та спортсменом (трансферні контракти), та обслуговуючі, які забезпечують спортивній організації можливість здійснювати спортивно-комерційну діяльність (договори оренди спортивних споруд, купівлі-продажу спортивного інвентарю, екіпірування тощо. За суб’єктним складом можна виокремити:

- договори, що укладаються з професійними спортсменами (контракти про спортивну діяльність) та їх представниками (агентські договори);

- договори, що укладаються з національними та міжнародними спортивними організаціями;