Тактика допиту в цивільній справі: практичні поради

Неможливо уявити адвоката-практика, який у своїй діяльності не стикався би у цивільному судочинстві із допитом сторін, свідків, експертів.

Термін «тактика» в юридичному сенсі найчастіше наповнюється криміналістичним змістом і застосовується, як правило, щодо тактики проведення окремих слідчих дій, зокрема допиту у кримінальному провадженні. Саме собою поняття тактика означає сукупність науково обґрунтованих тактичних засобів та прийомів, використання яких сприяє отриманню достовірних доказових відомостей, а щодо допиту — повних і правдивих показань.

Абсолютно очевидно, що й у цивільному процесі також існують певні прийоми та методи, використання яких під час допиту особи допоможе адвокату якнайкраще з’ясувати дійсні, а не гадані чи бажані лише для однієї з сторін по справі обставини, зокрема, викрити допитувану особу у зловживанні процесуальними правами, неправдивих свідченнях, нав’язуванні суду спотворених фактів тощо.

Метою цієї публікації є розкриття сукупності таких прийомів і методів, застосування яких у практичній діяльності допоможе здійснити повноцінний допит особи під час судового розгляду цивільної справи. Актуальність теми зумовлена повною відсутністю викладання студентам юридичних факультетів тактики ведення цивільних справ у суді, зокрема й тактики допиту. Як наслідок, стажисти адвокатських об’єднань та молоді адвокати змушені опановувати відповідні навички навмання, що на практиці зводиться до певної кількості програних процесів, частину з яких за умови відповідного досвіду можна було б записати у свій актив, а не пасив. Старші ж колеги зазвичай не схильні ділитися секретами майстерності.

Присвячені допиту процесуальні норми є досить детальними і надають широкі можливості для з’ясування правдивої інформації у допитуваної особи.

Якщо адвокат представляє інтереси допитуваного учасника процесу, необхідно підготуватися до давання свідчень, обговорити усі питання, які будуть поставлені цій особі її ж представником, можливі питання в процесі перехресного допиту від протилежної сторони, а також від головуючого у справі.

Нехтування підготовкою до допиту може нашкодити інтересам клієнта, спричинити прикрі і навіть дотепні ситуації. Адвокат, представляючи інтереси позивача у справі за позовом про зменшення розміру присуджених аліментів, ставить запитання своєму ж клієнту: «Скільки часу ви перебували у шлюбі із відповідачкою?». У повній тиші залу судового засідання лунає відповідь: «Я із нею у шлюбі ніколи не перебував». На наступне запитання адвоката «Звідки ж тоді дитина?» відповідь прозвучала у вигляді кумедного зустрічного питання: «А хіба для народження дитини необхідно перебувати у шлюбі? Ці факти не пов’язані між собою. Дитина є, вона наша з відповідачкою, але народжена не у шлюбі». Якщо б адвокат готував клієнта до процесу, ці відомості він знав би заздалегідь.

Суд розглядає справу про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Адвокат відповідача ставить питання своєму ж клієнту: «Перебуваючи за кермом у день дорожньо-транспортної пригоди, ви були тверезі?» Лунає відповідь: «Ні, я був напідпитку і погано пригадую події того дня». Навіть неюристу зрозуміло: нічого корисного така інформація для сторони процесу, яка її озвучила, не несе. Якщо учасник справи на питання свого ж адвоката визнав, що нетверезим керував транспортним засобом, у головуючого у справі складеться враження, що саме так і було незалежно від того, чи є на підтвердження цієї обставини письмові докази у справі. Найгіршим є те, що страждають у подібних ситуаціях не тільки інтереси клієнта, належний захист яких є професійним обов’язком адвоката. Не меншої шкоди зазнає гідність адвокатського звання, а також престиж усієї української адвокатури в цілому. Після настільки невдалих відповідей повернути довіру суду до показань допитуваної особи важко.

Нісенітні ситуації можуть траплятися і під час перехресного допиту. У справі про цивільно-правові наслідки завдання тілесних ушкоджень адвокат позивача ставить запитання відповідачеві за позовом: «У чому ви були вдягнуті на місці події, де між вами та позивачем стався конфлікт, який закінчився бійкою?». Відповідь: «У піджаку гірчичного кольору». Наступне запитання адвоката: «Це все?». Відповідь відповідача: «Ні, не все». «Які ще предмети одягу були на вас?». «Гірчична спідниця. Якщо ви уважні, можете побачити, що я і зараз у цьому самому костюмі». Адвокат позивача: «Шановна відповідач, дайте повну відповідь на моє запитання. Якось негарно окремо розпитувати вас про кожен предмет одягу?». Відповідь: «Хоч би що ви питаєте, ви і так виглядаєте негарно». У залі судового засідання лунає сміх. Головуючий у справі робить зауваження учасникам процесу.

Підсумок сформуємо у вигляді загального правила стосовно допиту власного клієнта:

адвокат, допитуючи особу, представником якої він є, повинен уникати запитань, які не обговорювалися з довірителем під час підготовки до слухання і на які може прозвучати небажана відповідь.