Свобода слова в Інтернеті: на що звертає увагу ЄСПЛ

Основну роль у вирішенні українськими суддями спорів, пов’язаних із захистом свободи слова в Інтернеті, сьогодні починає виконувати практика Європейського суду з прав людини.

Її розглянула членкиня Ради Комітету НААУ з питань медіа та рекламного права Аліна Правдиченко під час вебінару «Свобода слова в Інтернеті: останні тенденції в практиці ЄСПЛ».

Вона зауважила, що право на свободу слова є одним із базових прав і гарантовано як низкою міжнародних документів, так і українським законодавством, в тому числі в Інтернеті. Незважаючи на однаковість загальних стандартів, існує багато особливостей щодо регулювання свободи слова у мережі, які використовує у судовій практиці ЄСПЛ.

«Європейський суд з прав людини підкреслював, що оскільки потенційна шкода від розповсюдження інформації в Інтернеті може бути значно більшою, підходи до регулювання свободи слова онлайн і офлайн мають відрізнятись. Так, у своїх рішеннях ЄСПЛ враховує як технічні особливості соціальних мереж, про що свідчить розгляд справ про юридичну природу поширень гіперпосилань (репостів) чи вподобайок (лайків), так і загалом специфіку розповсюдження інформації в інтернеті», - наголосила адвокат.

Згадайте новину: Як стягнути моральну шкоду за публікацію ЗМІ персональних даних адвоката (справа № 757/29660/23-ц)

Особливо ЄСПЛ звертає увагу на такі моменти:

1) легкість пошуку інформації в Інтернеті та доступність у будь-який час (враховується, наскільки доступною для загалу є чутлива інформація про конкретних осіб у кожному конкретному випадку, чи видається вона в результатах пошукових систем, чи міститься в архівах виключно для підписників, чи є платною тощо);

2) строки, протягом яких інформація була чи є доступною в Інтернеті (з одного боку, довга тривалість знаходження інформації у всесвітній мережі зменшує її актуальність, а отже, і суспільний інтерес в її отриманні, що впливає на рішення у справах про захист права на приватне життя; з іншого боку - чим довше інформація знаходиться в Інтернеті, тим більшою є потенційна шкода від неї, наприклад, це стосується справ про поширення мови ворожнечі);

3) розміри потенційної аудиторії (інформація, яка міститься в Інтернеті, доступна для ознайомлення значно більшій кількості людей ніж, наприклад, інформація, що міститься у друкованому виданні, саме тому суд, зокрема, враховує статус особи, яка опублікувала той чи інший контент (наприклад, чи є вона відомим блогером або пересічним користувачем), кількість переглядів інформації тощо);

4) високий ступінь анонімності користувачів (загальний принцип полягає в тому, що ідентифікація особи створює небажану увагу і позбавляє її можливості публікувати інформацію та вільно висловлювати свої думки, проте анонімність не має бути абсолютною, особливо в тих випадках, коли йдеться про очевидно протиправний контент).

За окремими категоріями справ ЄСПЛ враховує також й інші моменти, зокрема негативні наслідки постійної доступності інформації в Інтернеті, зміст і форму публікації, політичний і соціальний контекст. Зокрема, привертає увагу рішення у справі «Гапоненко проти Латвії», де ЄСПЛ, розглядаючи питання про публікації суперечливих заяв щодо відносин Латвії з РФ та із західними країнами на сторінці у Facebook, вказав, що не можна ігнорувати факти російської агресії проти України та Грузії. Відповідно утримання під вартою цілком може бути пропорційним заходом у контексті необхідності попередити повторення інтернет-публікацій, доступних широкій аудиторії, які могли бути злочинами, направленими проти конституційного ладу.