У 40-х роках минулого століття Верховний суд США на кілька років заблокував реалізацію "нового курсу" президента Ф.Рузвельта, визнавши неконституційними найважливіші з ініційованих ним законів. І лише персональна заміна частини суддів ВС дала змогу розблокувати реалізацію програми президента, яка в подальшому забезпечила сталий і демократичний розвиток США. Ці події лягли в основу дослідження американського професора Е.Корвіна ("Сутінки Верховного суду"), в якому він чи не вперше в історії права показав, які суспільні загрози в певних обставинах може нести конституційний контроль.
У перші дні після падіння диктатури В.Януковича та його втечі з України парламент ухвалив низку неординарних рішень, спрямованих на порятунок країни. Без перебільшення доленосними актами стали рішення Верховної Ради про: самоусунення Януковича від виконання конституційних повноважень президента та призначення позачергових президентських виборів; покладення виконання повноважень президента на спікера парламенту О.Турчинова; формування нового складу уряду та призначення керівників силових структур. Саме ці рішення були логічним наслідком Революції гідності і заклали нормативну основу для функціонування нової влади України.
Як продовження новітньої державотворчої тенденції Верховна Рада 24 лютого конституційною більшістю ухвалила також постанову "Про реагування на факти порушення суддями Конституційного суду України присяги судді" (№775-VII), за яку проголосувало 307 депутатів, у тому числі майбутній президент П.Порошенко.
У цій постанові зазначено, що КС, ухвалюючи низку рішень, порушив засадничий конституційний принцип народовладдя, змінив конституційний лад України, порушив конституційний принцип поділу влади, а також право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право громадян на соціальний захист і достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Такі порушення, на думку парламенту, містили, зокрема, рішення КС: від 30 вересня 2010 р. №20-рп у справі про визнання неконституційним закону №2222, яким повернуто дію Конституції 1996 р.; від 29 травня 2013 р. №2-рп у справі щодо тлумачення порядку проведення місцевих виборів, яким фактично унеможливлено проведення виборів у м. Києві та Тернопільській області; від 25 січня 2012 р. №3-рп у справі за поданням Пенсійного фонду, яким дозволено уряду "вручну" регулювати рівень соціальних виплат.
Парламент зробив висновок, що судді КС, які ухвалювали ці рішення, порушили приписи статей 3, 19, 147–153 Конституції, що є незабезпеченням верховенства Конституції України, порушенням обов'язку захищати конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і громадянина і суперечить змісту присяги судді КС, чесному і сумлінному виконанню обов'язків судді КС. Відтак Верховна Рада постановила:
-
достроково припинити повноваження і звільнити з посади судді КС у зв'язку з порушенням присяги А.Головіна, М.Колоса, М.Маркуш, В.Овчаренка, О.Пасенюка;
-
запропонувати в.о. президента достроково припинити повноваження і звільнити з посади судді КС у зв'язку з порушенням присяги Ю.Бауліна та С.Вдовіченка;
-
запропонувати з'їзду суддів України розглянути питання про дострокове припинення повноважень і звільнення з посади судді КС у зв'язку з порушенням присяги В.Бринцева, М.Гультая, М.Запорожця, О.Сергейчука, Н.Шаптали.
Очевидним є те, що постанова №775-VII в суто нормативній площині є дискусійною — якщо її розглядати поза контекстом подій, які передували Революції гідності і відбулися потім. Але вона жодним чином не суперечить духу права, вираженого в сукупності конституційних принципів (суверенної влади народу, верховенства права, поділу влади тощо). Отже, на момент ухвалення вона була неминучою політико-правовою реакцією українського суспільства на "конституційне свавілля", внаслідок якого Україна опинилася на краю політичної, правової, економічної та суспільної прірви.
Благими намірами...
Конституційний суд як спеціальний орган правосуддя є необхідним елементом правової системи в демократичній державі. У перших політико-правових документах незалежної України, яка ще тільки народжувалася, йшлося про потребу створення такого органу, як КС. Так, розділ VІІІ Концепції нової Конституції України (червень 1991 р.) мав назву "Охорона Конституції", в якому передбачалося функціонування органу конституційної юрисдикції.
Ідея запровадження інституту конституційного контролю у вигляді КС була реалізована в Конституції 1996 р. Для охорони Основного Закону КС було наділено дуже важливими повноваженнями — зокрема визнавати неконституційними закони та інші правові акти. Таким чином, за наявності підстав КС перетворювався на так званого негативного законодавця, який міг змінювати законодавство, вилучаючи з нього неконституційні правові норми. До цього повноваження додавалося виключне право КС тлумачити Конституцію і закони. Після утворення КС та складання присяги суддями його першого складу народний депутат С.Хмара, вказуючи на роль і потенційні можливості цього органу, зауважив: "Вище Конституційного суду України — лише Бог".
За добросовісного ставлення до своїх обов'язків судді КС отримували колосальні можливості для "охорони Конституції" та спрямування всього суспільного життя в конституційне русло. Разом з тим, якщо вони не могли протистояти спокусі зловжити своїм правом судити, КС перетворювався на загрозу національній безпеці.
Блог