Судові спори в сфері енергетики. Роттердам+

Енергетика є чи не найбільш консервативною галуззю економіки країни. Як з точки зору власності та бізнес-процесів у ній, так і з точку зору взаємовідносин суб'єктів господарювання між собою. А якщо взяти до уваги наявність так званих суб'єктів природних монополій та високу монополізацію тих секторів енергетики, які могли б бути конкурентними, але в українських реаліях такими не є, то ми часто чуємо про зловживання монопольним становищем цими самими суб'єктами. Органи влади, на які покладено функції державного регулювання енергетикою (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Антимонопольний комітет України (далі - АМК України), Міністерство енергетики України (далі - Міненерго)), на думку автора, не ефективні щодо вирішення спорів в галузі, а часто і самі стають порушниками прав суб'єктів ринку. Тому єдиним виходом для вирішення спорів є судова система.

Особливості судових спорів в енергетиці

Енергетична галузь України останні декілька років трансформується. Взаємовідносини поступово переходять від адміністративно-управлінської моделі, яка існувала у Радянському Союзі до європейської моделі ринку, заснованої на принципах вільного ринку. Однак, на відміну від інших ринкових моделей, на ринку енергетики присутні так звані суб'єкти природніх монополій. Визначення поняття «природня монополія» та суб'єкту природньої монополії містяться в Законі України «Про природні монополії».

Так, згідно статті 1 цього Закону, природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари). А суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Говорячи простою мовою, в енергетиці є такі суб'єкти господарювання та ринки, конкуренція на яких неможлива ані з економічної, ані з юридичної точки зору. Такими суб'єктами є, наприклад, оператор газотранспортної системи (ТОВ «Оператор ГТС») та оператори газорозподільчих мереж (облгази) в газовому секторі енергетики та оператор системи передачі (АТ «НЕК «Укренерго») та оператори систем розподілу (обленерго) в секторі електроенергетики. Наглядати та регулювати діяльність цих суб'єктів покликана держава в особі своїх органів - НКРЕКП, АМК України та Кабміну та Міненерго. Однак, як вже зазначалося вище, держава часто не ефективна в регулюванні енергетичних ринків, а буває й так, що рішення, дії або бездіяльність органів державної влади є предметом судового оскарження або навіть кримінальних справ.

Нижче розглянемо декілька цікавих, на думку автора, судових справ для формування уявлення читачів про судову практику в енергетиці.

«Роттердам+». Адміністративний аспект

Про справу «Роттердам+» чув, мабуть, кожен українець. Та й не тільки українець - нашуміла вона і в Європі. Якщо коротко, то суть цієї справи полягала у прийнятті НКРЕКП постанови від 03.03.2016 року № 289 «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії». Ця постанова була оскаржена у Окружному адміністративному суді міста Києва (справа № 826/13858/16). Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваної постанови, що полягає у процедурних порушеннях її прийняття та формальним підходом відповідача до власних зобов'язань і неналежного їх виконання в частині дослідження економічної обґрунтованості прийняття суспільно-значущих документів правового характеру, а також неврахуванням факту реального зростання/падіння доходів населення.

Представники НКРЕКП в судовому засіданні проти позовів заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні. Вважають, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням порядку її прийняття. Формула, за якою визначається ціна на електроенергію, що визначена в оскаржуваній постанові, погоджена із Антимонопольним комітетом України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Державною регуляторною службою України. Відповідність оскаржуваної постанови положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини підтверджена висновком Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Питання механізму формування граничної ціни на вугілля та механізму формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії було комплексно представлено з урахуванням ключових переваг.

Як зазначено у постанові Окружного адміністративного суду від 29.12.2016 року у справі № 826/13858/16, як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувану постанову НКРЕКП було здійснено комплексний підхід до обґрунтування запровадження механізму формування граничної ціни на вугілля і презентовано механізм формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, процедуру розгляду та визначення граничної ціни вугілля. Відповідно до Порядку однією із складових прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії є прогнозні показники діяльності ГК ТЕС, які, відповідно до положень Порядку, розраховуються у тому числі, з урахуванням індикативної ціни вугілля, яка визначається на підставі середньої ринкової ціни вугілля на європейському ринку. Як зазначає НКРЕКП, врахування зазначеного підходу щодо визначення індикативної (граничної) ціни вугілля було обумовлено значним дефіцитом вугілля марки "А", який виник у зв'язку із припиненням постачання енергетичного вугілля марки "А" з вугільних підприємств, розташованих в зоні АТО та здійснення імпортних поставок енергетичного вугілля марки "А" з ПАР. Ключовими перевагами запропонованого НКРЕКП підходу щодо визначення граничних цін на вугілля є: автономність від зони АТО при виконанні плану накопичення вугілля; відсутність ручного режиму визначення ціни вугілля; прив'язка до світових цін на вугілля; можливість збалансувати діяльність державних шахт і, відповідно, менша потреба у державній підтримці. Окрім того, як зазначає НКРЕКП, запровадження зазначеного Порядку є тимчасовим, оскільки після запровадження повномасштабного ринку електричної енергії відпаде необхідність у визначенні прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії.

Окружний адміністративний суд міста Києва вказаною вище постановою відмовив у позові щодо скасування так званої формули «Роттердам+». Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 28.02.2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. Суд касаційної інстанції Вищий адміністративний суд своєю ухвалою від 31.03.2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження.