Судові помилки щодо довічників - сучасний стан в Україні

Судові помилки щодо довічників

У справах Олександра Рафальського, Володимира Панасенка, Зураба Суслова та в інших правозахисники сумніваються у їхній винуватості. Аби виправляти судові помилки у справах довічно засуджених та уникати порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правозахисники закликають владу передбачити чіткі механізми перегляду справ довічників. Також вони наполягають на створенні Державного бюро розслідувань, яке буде розслідувати випадки катування в правоохоронних органах.

Обговорюйте тему: Смертна кара: аргументи за та проти

Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи

Є відома історія Дениса Мусяєва, де взагалі немає сумніву, що суд припустився помилки. Він скоїв злочин в 2002 році неповнолітнім і отримав пожиттєве ув’язнення. А неповнолітні за законом не можуть бути засуджені до довічного ув’язнення. Максимальне покарання, яке може бути - це 15 років. Він вже пересидів ці 15 років, продовжує сидіти, і нічого в його долі не змінюється.

Здавалося, очевидна ситуація. Але кажуть: нехай прокуратура ініціює справи. А хто їх буде переглядати, за якою процедурою? Біда в тому, що процедури для виправлення судових помилок у нас просто немає. Можливо, тільки за нововиявленими обставинами, але їх не так просто знайти. Їх може просто не бути взагалі. Крім того, коло цих обставин дуже вузьке.

Скажімо, у Польщі Комісар з прав людини (аналог нашого Уповноваженого Верховної ради з прав людини) може ініціювати перегляд справ, якщо є суттєві порушення прав людини. У нас це неможливо. У нас це законом не передбачено.

Дивиться відео: Как отбывают пожизненное наказание осуждённые в Украине

Я постійно чую, що в'язні у Сполучених Штатах через 20 - 30 років виходять на волю виправданими. Що цікаво, там немає відшкодування завданої шкоди від судової помилки, якщо тільки не доведено, що вона була заподіяна державою прямо. Можливо, це є однією з тих причин, з яких там це працює, а у нас - ні?

Я можу згадати ще відому історію про Пологівського маньяка. Ним виявився патологоанатом Ткач, який ґвалтував, а потім вбивав жінок у 1970-х роках. Він тоді мешкав в Росії, а зловили його дуже пізно. В незалежній Україні у нього було дуже багато епізодів. Але за його вбивства в Україні відсиджували понад десяти людей, з яких вибивали зізнання через катування. Понад шість людей встигли вже завершити свої терміни, коли виявилось, що вони ці злочини не вчиняли.