Судова реформа провалена. Підсумки п'ятирічки

2 червня 2016 року Верховна Рада України ухвалила "революційний", як тоді здавалось, законопроєкт "Про судоустрій і статус суддів".

Закон змінював настільки багато у системі судочинства, що здавалось, ось воно, нарешті – Гордіїв вузол буде розрубано і вже зовсім скоро українці будуть насолоджуватись професійним та якісним судочинством у власній країні.

Відповідальний за напрямок правосуддя заступник голови Адміністрації президента Олексій Філатов, представляючи документ запевнив, що імплементація змін буде незворотнім процесом покращення якості правосуддя, для цього навіть внесли зміни в Конституцію.

Законом тоді підсилювалась відповідальність суддів, обмежувався їх імунітет виключно функцією здійснення правосуддя, ліквідовувалися вищі спеціальні суди, створювався новий Верховний Суд, передбачалися створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Закон також передбачав утворення "нової" Вищої ради правосуддя, яка перебирала на себе функції управління судовою системою, дисциплінарні провадження, надання згоди на затримання чи арешт, звільнення суддів.

Кваліфікаційні функції отримувала Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Передбачалось нове оцінювання усього (!) судового корпусу для того, щоб у системі залишились тільки найкращі, а ці найкращі мали б отримувати нові високі зарплати, які б були одним із чинників стримування корупції.

Так базовий оклад судді місцевого суду склав 30 мінімальних заробітних плат, судді апеляційного суду – 50 мінімальних зарплат, Верховного Суду – 75 мінімальних зарплат.

Врешті-решт, функції відбору та призначення суддів на посади теж віддали органам суддівського врядування, залишивши Президенту лише церемоніальну функцію.

Скасовувався 5-річний строк призначення суддів на посади, вони одразу призначались безстроково. А у святая святих навіть допустили громадськість – за процедурами кваліфікації та конкурсів мала стежити новоутворена Громадська рада доброчесності.

Тепер, у 5-ту річницю ухвалення закону, після зміни двох президентів, декількох прем’єрів та "незміни" одного вічного міністра, можна з жалем констатувати – така масштабна судова реформа провалена.