Суди і покарання у козаків Запорізької Січі

Суддями у запорізьких козаків була уся військова старшина, тобто кошовий отаман, суддя, писар, військовий есавул; крім того, довбуш , курінні отамани, паланочний полковник і іноді весь Кіш.

Кошовий отаман вважався вищим суддею, тому що він мав верховну владу над усім запорізьким військом. Відтого рішення суду іноді повідомлялося особливим папером, на якій писалося: «З веління пана Кошового Отамана (такий-то), військовий писар (такий-то)».

Але дійсним офіційним суддею в Запоріжжя був військовий суддя. Однак, він тільки розбирав справи, давав поради тим хто сварився, але не затверджував остаточно своїх визначень, що надавалося військом тільки кошовому отаману.

Військовий писар іноді викладав вирок старшини на Раді. Іноді сповіщав засуджених про судові рішення, особливо коли справа стосувалася обличчя, що жили не в самій Січі, а в паланках, тобто віддалених від Січі станах.

Військовий есавул виконував роль слідчого, виконавця вироків, поліцейського чиновника. Він розглядав на місці скарги, стежив за виконанням вироків кошового отамана і всього Коша, переслідував збройною рукою розбійників, злодіїв і грабіжників.

Військовий довбуш був помічником есавула, і приставом при екзекуціях. Він читав визначення старшини і усього війська привселюдно на місці страти, чи на військовій раді.

Курінні отамани, що дуже часто виконували роль суддів серед козаків власних куренів, мали при куренях таку силу, що могли розбирати позов між сторонами, що сперечалися, і тілесно карати винного в якій-небудь провині.

Паланочний полковник, з його помічниками — писарем і есавулом, що жив удалині від Січі, що завідував прикордонними роз’їздами і керував сидівшими в степу, в особливих хуторах і слободах, козаками, у багатьох випадках, за відсутністю січового старшини, у своєму відомстві також виконував роль судді.

Читайте статтю: Насколько жесток человек: виды и способы смертной казни прошлого

Акти, що дійшли до нас, що стосуються судових козацьких справ, показують, що в запорожців визнавалися – право першої позики (jus primae occupationis), право договору між товаришами, право давнини володінь,- останнє, утім, допускалося тільки в незначних розмірах, і те в містах;