Ідеологія і найближчі перспективи реформування законодавства про працю, перевірки з питань застосування трудового законодавства, актуальні тенденції вирішення спорів у сфері праці крізь призму різних юрисдикцій – ці та інші питання розглянули під час ІI Форуму з трудового права.
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Олена Губська висвітлила актуальні питання проходження публічної служби під час дії воєнного стану.
Доповідачка нагадала, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. При цьому публічна служба стосується не лише державних службовців та осіб, які проходять цю службу в органах місцевого самоврядування, а й прокурорів, військовослужбовців, поліцейських і суддів.
Суддя звернула увагу на Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002, у якому зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов’язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спільні правовідносини, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Олена Губська також зауважила, що донедавна існувала різна практика стосовно звернення осіб із проханням про виплату всіх необхідних сум під час звільнення, а саме щодо строків звернення таких осіб до суду. Це питання, зазначила доповідачка, вже вирішене Верховним Судом. Як приклад суддя навела постанову ВС від 26 жовтня 2023 року у справі № 380/653/23, у якій Суд дійшов висновку, що до правовідносин щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку зі звільненням з державної служби підлягають застосуванню норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України у відповідній редакції, які передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові. При цьому перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Зупинилася доповідачка і на постанові ВС від 21 вересня 2023 року у справі № 160/8030/22, у якій позивач (працівник поліції) просив визнати протиправним та скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності через відсутність на службі без поважних причин та звільнення зі служби. Суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин положення норм трудового законодавства, дійшли висновку щодо неправомірного звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки позивач підтвердив поважність причин неможливості виходу на службу в період воєнного стану. За результатами розгляду справи ВС зазначив, що до поліцейських у цих правовідносинах помилково застосовуються норми ст. 40 КЗпП України, якими врегульовані питання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, оскільки спірні правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства – Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом тощо.
Із презентацією Олени Губської можна ознайомитися за посиланням – https://is.gd/tEDgIZ.
Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олена Кібенко зосередилася на питанні, як директор ТОВ може припинити відносини з товариством: корпоративні, трудові, якщо загальні збори не реагують на його заяву про звільнення. Ця проблема існує вже багато років, і, на жаль, відносно новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон про ТОВ) її не вирішив.
За словами спікерки, ця проблема загострилася під час воєнного стану, оскільки учасники могли втратити зв’язок із директором та товариством через мобілізацію, міграцію (переїзд до іншого місця чи навіть іншої країни), окупацію, високим є ризик загибелі чи зникнення безвісти учасників – фізичних осіб.
Олена Кібенко присвятила доповідь детальному висвітленню основних правових висновків, що містяться в постанові Великої Палати ВС від 6 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20, якою був істотно змінений підхід до вирішення цієї категорії спорів.
Тривалий час позови директора про припинення трудових відносин розглядалися судами цивільної юрисдикції саме як трудові. Директору було достатньо скласти заяву про звільнення й надати суду докази скликання ним загальних зборів, які не відбулися, для того щоб рішенням суду в ретроспективному порядку був установлений факт припинення трудових відносин через два тижні з дати складення директором відповідної заяви.
Блог