Судді ВС розповіли про необхідність внесення змін до законодавства у сфері кримінального та цивільного судочинства

Законодавчі прогалини, а також суперечливі, декларативні та застарілі положення деяких нормативно-правових актів ускладнюють правове регулювання питань, зокрема у сфері судоустрою, судочинства та кримінальної юстиції. З огляду на це є необхідність у внесенні відповідних змін до законодавства. Про них розповіли судді Верховного Суду, які взяли участь у консультаціях у межах проведення чергового щорічного моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів.

Голова Касаційного кримінального суду у складі ВС Станіслав Кравченко акцентував на процесуальних питаннях, що стосуються удосконалення положень КПК України. Зокрема, йдеться про оскарження недотримання розумних строків.

Так, на відміну від інших процесуальних кодексів, у КПК України є ціла глава, яка регламентує можливість оскаржувати, у тому числі, бездіяльність слідчого, прокурора щодо недотримання розумних строків – гл. 26 «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» КПК України.

У КПК України 2012 року було запроваджено інститут слідчих суддів, до повноважень яких належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Водночас цим Кодексом передбачено, що недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування оскаржується прокурору вищого рівня.

Отже, є необхідність внесення змін до ст. 308 КПК України стосовно обов’язкового оскарження недотримання розумних строків до суду. При цьому слід передбачити, що відповідні ухвали слідчих суддів можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. У зв’язку з цим потрібно внести зміни і до ст. 309 КПК України, прописавши чітку процедуру розгляду цього питання.

Що стосується продовження процесуальних строків, то доповідач звернув увагу на таку проблему. Відповідно до ст. 219 КПК України у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування в порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців.

Водночас у ст. 294 КПК України передбачено, що цей строк може бути продовжений. При цьому він може бути продовжений неодноразово, що часто й відбувається на практиці. В окремих випадках багаторазове продовження строку досудового розслідування призводить до того, що таке розслідування може тривати роками – навіть у межах строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Тому це питання потребує законодавчого врегулювання.

Крім того, на думку голови ККС ВС, не варто запроваджувати дистанційного розгляду справ у кримінальній юрисдикції. Адже у зв’язку з цим постануть питання довіри до суду (тобто чи довірятимуть сторони судді, який перебуває за межами суду), забезпечення таємниці нарадчої кімнати, сприйняття рішення, ухваленого дистанційно, тощо. Під час судового засідання суддя, прокурор мають бути в залі суду, захисник – або в залі суду, або поряд із підзахисним (у разі участі в засіданні в режимі відеоконференції).

Суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Василь Крат звернув увагу на декілька аспектів. Стосовно питання строків спікер наголосив на необхідності чітко розмежувати матеріальні (зокрема, позовну давність, строк на прийняття спадщини) та процесуальні (наприклад, строки вчинення процесуальних дій) строки.

За його словами, у березні 2022 року на рівні законодавчого акта внаслідок закріплення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України законодавець передбачив продовження окремих матеріальних строків на час дії воєнного стану. Продовжуються такі строки: загальна та спеціальна позовна давність (статті 257–259, 681, 728, абз. 2 ч. 4 ст. 362, ч. 1 ст. 786, ч. 2 ст. 1293 ЦК України); інші цивільні строки (строк здійснення переважного права – абз. 2 ч. 2 ст. 362 ЦК України; строк поруки – ч. 4 ст. 559 ЦК України). Натомість строки в сфері спадкування віддані на «відкуп» підзаконному регулюванню, хоча в цій сфері очевидно постає питання про дотримання ст. 4 ЦК України.