Суд: Перебування у декретній відпустці свідчить про те, що особа НЕ виконує організаційно-розпорядчі функції, а тому не може бути суб’єктом службового злочину (Шевченківський райсуд м. Києва у справі № 761/31304/19 від 24.11.2021)

Фабула судового акту: Чинний Кримінальний кодекс України містить у собі визначення службової особи, яке міститься у положеннях п. 1 примітки до ст. 364 КК України.

Так, службовими особами у є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Однак у слідчій та судовій практиці трапляються різні випадки, які становлять певну проблему у віднесенні тієї чи іншої особи до службових як наприклад перебування особи, яка виконувала згадані вище функції у декретній відпустці.

У справі, виправдувальний вирок у якій пропонується до уваги, заступник начальника КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» орган досудового розслідування обвинувачував у тому, що він будучи службовою особою отримав неправомірну вигоду за зняття арешту на квартиру, який було накладено в порядку кримінального судочинства, проте згодом закрито.

Згідно показань самого обвинуваченого на час отримання грошей він перебував у декретній відпустці, службового кабінету, підлеглих не має, доступу до приміщень своєї роботи не має. У вільний від догляду за дитиною час займається своїми особистими справами, зокрема, надає платні та безкоштовні юридичні послуги своїм друзям, знайомим та іншим людям, яким його рекомендують як фахівця з нерухомості. Гроші, які було ним отримано є винагородою за надані юридичні послуги.

Одночасно на думку обвинуваченого він не є суб`єктом відповідальності за злочин відповідно до статті 368 Кримінального кодексу України, оскільки він не є службовою особою у розумінні цього терміну - на час події він не виконував жодних організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Суд визнав таку позицію сторони захисту слушною та постановив виправдувальний вирок.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що виходячи з диспозиції ст. 368 КК України кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання (невиконання) будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Звідси випливає, що діяння, які обумовлені неправомірною вигодою, службова особа могла або повинна була вчинити з використанням наявних у неї владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Тобто, діяння, вчинене винним за неправомірну вигоду, має бути зумовлене його службовим становищем і пов`язане з його владними чи службовими повноваженнями. При цьому слід ураховувати, що до таких діянь відносяться не лише ті діяння, які безпосередньо входять до кола службових повноважень особи, а й такі, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Натомість обвинувачений а час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення) перебував у відпустці для догляду за дитиною віком до 6-ти років; немає закріпленого за ним службового кабінету; не відповідає за реалізацію функцій КП з реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; не має у підпорядкуванні жоден із структурних підрозділів підприємства; його картку доступу до приміщення КП заблоковано.

Отже станом на час вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, останній, хоча і перебував на посаді заступника начальника КП, однак фактично не виконував свої функцій у зв`язку із перебуванням у відпустці для догляду за дитиною віком до 6-ти років. Отже інкриміноване діяння не зумовлене службовим становищем обвинуваченого та не пов`язане з його службовими повноваженнями, у зв’язку із чим він не може бути суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Аналізуйте судовий акт: Обшук у службовому кабінеті МАЄ відбуватись на підставі ухвали слідчого судді (ВС/ККС у справі № 761/27114/14-к від 24.02.2021)