Субсидіарна відповідальність: роздуми адвоката про її правову природу та перспективи застосування

Життя та бізнес — як гра в шахи: правильні ходи зберігають виграш, а помилки можуть коштувати всього. Іноді такі помилки перетинають межу особистої відповідальності й переходять у площину юридичної — субсидіарної відповідальності.

Субсидіарна відповідальність — це слово, що на юридичному полі звучить як вирок чи, можливо, як шанс. Але що воно означає на практиці? Скільки в ньому об'єктивності, а скільки — емоцій? Чи дійсно ця відповідальність є останньою сходинкою перед крахом, чи, можливо, правовою пасткою? Ця тема сьогодні набуває особливого значення, адже судова практика дедалі частіше демонструє, як дії або бездіяльність керівників, засновників та інших осіб можуть обернутися не лише репутаційними втратами, а й значними фінансовими зобов’язаннями. Спираючись на власний досвід і досвід закордонних юрисдикцій, я спробую розкрити цю тему.

Субсидіарна відповідальність у банкрутстві: досвід, нюанси, виклики

Банкрутство, як явище, завжди звучить як вирок. Це не просто економічна категорія чи процедура ліквідації бізнесу. Це історії людей, їхніх рішень, помилок, недбалості або ж інколи й навмисних маніпуляцій. І кожного разу, коли справа доходить до суду, виникає ключове питання: хто винен? І чи можна знайти баланс між відповідальністю компанії та тих, хто приймав рішення, що призвели до банкрутства?

Чим є субсидіарна відповідальність?

Згідно з українським законодавством, субсидіарна відповідальність передбачає притягнення до відповідальності осіб, які мають або мали вплив на діяльність боржника, у випадках, коли їхні дії або бездіяльність призвели до неспроможності підприємства виконати свої зобов’язання. Це не просто поняття, а реальний інструмент, який використовується для захисту кредиторів і забезпечення справедливості.

Однак законодавець не дає чітких критеріїв, що саме слід розуміти під діями або бездіяльністю, які можуть бути підставою для такої відповідальності. Тут і приходить на допомогу судова практика, що визначає рамки й наповнює це поняття конкретним змістом.

Якими мають бути дії чи бездіяльність?

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №910/17743/18 розкрив ключові підходи до цієї теми. Серед прикладів дій/бездіяльності, які можуть призвести до субсидіарної відповідальності:

1. Узгодження завідомо невигідних угод. Наприклад, укладення контрактів із компаніями-«одноденками» або укладення угод із наперед нездатними виконати зобов’язання контрагентами.
2. Неправомірне розпорядження майном. Використання активів компанії як власних, нехтуючи інтересами кредиторів.
3. Непродумане управління. Призначення на керівні посади осіб, чия кваліфікація чи дії завідомо шкодять юридичній особі.
4. Фіктивний документообіг. Створення видимості господарської діяльності для перерозподілу доходів на користь третіх осіб.
5. Ухилення від зобов’язань перед кредиторами. Переведення активів боржника на пов’язані компанії без реальної компенсації.

Перелік є невичерпним. Судова практика підказує, що кожен випадок — індивідуальний, а межі відповідальності окреслюються через детальне вивчення обставин.

Візьмемо кілька показових кейсів:

1. Виведення коштів. У справі №923/862/15 директор, який одночасно виконував обов’язки бухгалтера, протиправно вивів з обігу підприємства кошти. Це призвело до неспроможності виконати зобов’язання. Верховний Суд визнав правомірним покладення відповідальності.

2. Фіктивні договори. У справі №922/1067/17 посадові особи уклали завідомо невигідні договори, заплутали звітність і втратили документи. Такі дії привели до банкрутства компанії.

   Читати повністю

   Мы в социальных сетях:

   • page
   • group
   • telegram
   • viber
   • youtube