Стягнення грошових коштів за попереднім договором за правилами завдатку (Суддя Бойчук А. Ю., 2 рішення, справа № 522/15584/17, Приморський районний суд м. Одеси)

Фабула судового акту: Свавільним можна назвати судове рішення, яке суд умисно ухвалює з порушенням вимог права або не засноване на досліджених доказах чи встановлених фактах. Суддя, ухвалюючи таке рішення, діє зі злим умислом. Мотиви можуть бути різними – бажання отримати вигоду, намір вигородити колег, страх або бажання вислужитися перед кимось тощо.

Для встановлення скерованості умислу на порушення вимог права не обов’язково визначати мотив. У цілях притягнення до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності важливо встановити ознаки свавільності судового рішення (зловживань).

Орієнтиром у визначенні того, яке рішення суду має ознаки свавільності (зловживань), може служити практика Європейського суду прав людини. Європейський суд з прав людини зазвичай намагається уникати розгляду помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо лише такі помилки не становлять «очевидну несправедливість, що несумісна з Конвенцією». У рішеннях у справах «Дюлоран проти Франції», «Хамідов проти Росії», «Анджельковіч проти Сербії», «Бочан проти України 2» Суд висловлював свою позицію щодо прикладів такої очевидної несправедливості (свавілля).

Використовуючи позиції Європейського суду з прав людини у згаданих справах, можна висновувати, що рішення, в якому помилка суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, разючою та відчутною, що її не міг би припуститися розумний суд, не можна кваліфікувати інакше як грубе свавілля.

Зокрема, свавільними можуть бути визнані судові рішення у разі:

- очевидного викривлення фактів або вимог права;

- очевидної невідповідності висновку суду встановленим фактам;

- очевидної внутрішньої суперечності рішення;

- очевидної відсутності легітимних підстав для прийнятого рішення;

- замовчування вирішальних або вагомих аргументів сторони, з якими рішення суду йде у розріз;

- установлення надзвичайного і заздалегідь недосяжного стандарту доказування;