Статус адвоката, міф або реальність?

Статус адвоката, міф чи реальність?

Здавалось б, питання досить просте, і жодних проблем з цим питанням не виникає.

Однак, в даній статті пропонуємо розглянути зазначене питання, в розрізі реальної справи, яка знаходиться у провадженні автора даної статті.

Фактична сторона.

Ухвалою слідчого судді одного з районних суддів м. Одеси було задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури про застосування до Х.О.О., якому оголошено про підозру у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотивуючи обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, посилаючись на вимоги ст. 178 КПК України, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, можливість впливати на свідків та потерпілих та працівників одного з районних відділі певної державної служби (автор навмисно не вказує назви органу).

Слідчий суддя врахував також те, що під час розгляду клопотання надано достатньо доказів, для переконання у тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Разом з тим, слідчий суддя посилаючись на положення ч. 5 ст. 182 КПК України визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 000 (один мільйон) гривень.

Автор даної статті (захисник підозрюваного), будучи повністю не згоден з ухвалою вказаного слідчого судді, звернувся до апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала слідчого судді має бути скасована, а в задоволені клопотання про застосування відносно Х.О.О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити повністю. Вказані вимоги, автора статті, ґрунтувались на тому, що Х.О.О. у 2008 році отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, однак у 2015 році Х.О.О. зупинив свою адвокатську діяльність, за власним бажанням, у зв’язку з переходом на державну службу, однак статусу адвоката останній не втратив. Таким чином на Х.О.О. розповсюджуються гарантії передбачені ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і в тому числі положення глави 37 КПК України (про що автором статті, в тому числі було заявлено слідчому судді), а тому повідомлення про підозру повинен вручати не прокурор відділу, а спеціальний, уповноважений на те суб’єкт.

Задовольняючи клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру Х.О.О. вручено 23.03.2017 року уповноваженою на те особою і відповідно до закону.