Спростування в Інтернеті: коли окреме провадження не спрацює

Спростування недостовірної інформації в Інтернеті не завжди починається з позову. Якщо особу поширювача встановити неможливо, закон дозволяє звернутися до суду в порядку окремого провадження. Але сама відсутність відкритих даних про автора, власника сайту чи реєстранта домену ще не означає, що такий шлях буде прийнятним.

Відповідача не встановлено

У справах про спростування недостовірної інформації, поширеної в Інтернеті, ключовим є питання належного відповідача. Ним може бути автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, на якому цей матеріал розміщено.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу чи місце проживання неможливо встановити, а інформація є анонімною і доступ до сайту вільний, належним відповідачем може бути власник вебсайту. Бо саме він створив технологічну можливість та умови для поширення відповідної інформації.

Водночас закон передбачає окремий механізм захисту на випадок, коли особу поширювача встановити неможливо. Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК судовий захист честі, гідності та ділової репутації не виключається і тоді, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. У такій ситуації особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування в порядку окремого провадження.

Однак для такого способу захисту недостатньо лише послатися на відсутність відкритих даних про автора або власника вебсайту. Заявник має довести не лише недостовірність поширеної інформації, а й неможливість встановити особу, яка її поширила. Якщо ці обставини доведені, суд лише констатує факт недостовірності інформації та спростовує її.

Аналіз судової практики свідчить про типову помилку заявників у таких справах. Вони нерідко ототожнюють знеособленість даних про реєстранта доменного імені в базі WHOIS із неможливістю встановити поширювача інформації загалом.

Втім суди виходять з іншого підходу: сама по собі відсутність відкритих даних про власника вебсайту чи реєстранта доменного імені не означає, що заявник вичерпав усі можливі способи встановлення належного відповідача. Перед зверненням у порядку окремого провадження він має вчинити активні дії, спрямовані на отримання інформації від осіб, які можуть володіти ідентифікуючими даними щодо власника вебсайту, зокрема від реєстраторів доменних імен.

Як шукати автора

Показовою у цьому контексті є справа №755/1773/24. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту поширення на вебсайті недостовірної інформації та її спростування.

Він посилався на те, що на вебсайті було оприлюднено недостовірну інформацію стосовно нього. На думку заявника, неможливість встановити власника вебсайту унеможливлювала і встановлення автора статті, а отже, не дозволяла подати позов до конкретного відповідача.