Чому суспільство і влада не реагують на відвертий непрофесіоналізм правоохоронців? Чому і нинішня влада продовжує підбирати і призначати керівників правоохоронних органів, які завідомо не здатні забезпечити ні належну протидію злочинності, в т.ч. і корупції, ні суворе дотримання прав і свобод громадян, що неминуче призведе до погіршення кримінальної обстановки в державі?!
Я вже неодноразово писав про те, що головною причиною відсутності очікуваних результатів у боротьбі із злочинністю, в тому числі і корупцією, зокрема і реалізації всім відомої обіцянки В.Зеленського «Прийде весна, будемо «саджати», є не тільки залежність правоохоронців від влади і олігархів, та навіть корупція в їх рядах, а, в першу чергу, повна відсутність у них достатнього професійного досвіду в розкритті та розслідуванні кримінальних правопорушень, невміння організувати цю роботу, починаючи від огляду місця події і закінчуючи підготовкою та складанням повідомлення про підозру та обвинувального акту, не володіння методикою як по збору, перевірці та оцінці доказів, так і проведення досудового розслідування взагалі. А якщо говорити про конкретні злочини, особливо найбільш резонансні та вчинені в організованих формах, які постійно видозмінюються, то треба відверто визнати, що і розробкою методики їх розкриття та розслідування ніхто незаймається. Повірте, вже нікому це робити.
Ще більшою проблемою є відсутність необхідного досвіду в здійсненні прокурорами нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування, як у формі процесуального керівництва, так і з боку вищестоящих прокурорів. Про таке конституційне поняття як «організація досудового розслідування», чим повинні займатися прокурори ще з червня 2016 року, подавляюча більшість із них, а тим більше тепер, навіть уяви не мають!
Тому, мене дуже дивує поведінка нинішнього Генерального прокурора та його заступника В.Чумака, які відкрито тішаться тим, що прокуратура з 20 листопада цього року втратила функцію досудового розслідування, не розуміючи, що у відповідності до Основного закону України на прокурорів з 2016 року покладено ще більший тягар відповідальності за результати розкриття і розслідування злочинів, особливо враховуючи, що за нинішнім КПК України слідчі без участі прокурора навіть кроку ступити не можуть.
Ще раз наголошую, що я постійно критикував бездарні новації попередньої влади, коли тодішня Верховна Рада прийняла в жовтні 2014 року новий Закон «Про прокуратуру», яким в порушення вимог Конституції України прокурорів позбавили права здійснювати нагляд за додержанням законів правоохоронними органами. Був і продовжую залишатися категоричним противником, про що постійно висловлювався, внесених змін до Конституції України, якими прокурорів позбавили повноважень здійснювати нагляд за додержанням законів на досудовому розслідуванні, що фактично перетворило їх на безправних статистів. Ще більше не сприйняв внесення змін до Закону «Про прокуратуру» в частині призначення Генеральним прокурором осіб не тільки без досвіду роботи прокурором, що взагалі є неприпустимим в правовій державі, а навіть і без юридичної освіти, що взагалі було відвертою «диверсією» проти Української держави! Ще більш шкідливою вважав і вважаю сьогодні законодавчу норму про надання права призначати в регіональні прокуратури і навіть в центральний препарат ГПУ осіб лише при наявності юридичної освіти (я думаю, що всі знають, яка її якість в останні 10 років), але, без проходження спеціального навчання в Академії прокуратури України та без досвіду роботи в органах прокуратури взагалі!
Про те, до яких шкідливих і непоправних наслідків такі лже-реформи призвели, хочу продемонструвати на конкретному кримінальному провадженні, яких, повірте, розслідувалося протягом останніх п’яти років і знаходиться до теперішнього часу в судах чимало. Я маю на увазі справу, по якій Шевченківським районним судом м.Києва винесено виправдувальний вирок відносно члена Вищої Ради правосуддя П.Гречківського і його знайомого О.Шкляра, про який наше зазомбоване суспільство взагалі чомусь промовчало, як так і повинно було. В дійсності, це була не звичайна подія, перш за все, хоча б по тій причині, що цим розслідуванням повністю зганьбили прокуратуру, а по-друге, такий вирок продемонстрував, що у нашій зруйнованій, заляканій судовій системі ще залишаються справжні судді, які можуть навіть в таких умовах здійснювати справжнє правосуддя!
А тепер по суті прийнятого судом рішення у даному провадженні.
У відповідності із обвинувальним актом, адвокат Климчук, представляючи інтереси ТОВ «Богадар» у господарському спорі в суді, 17 серпня 2016 року зустрівся зі своїм знайомим, арбітражним керуючим Шкляром. Під час цієї зустрічі останній запропонував Климчуку, з залученням свого друга - Члена Вищої ради правосуддя України Гречківського, надати йому допомогу у вирішенні даного судового спору. Але, за вирішення даного питання, згідно вимоги Гречківського, необхідно заплатити їм 500 000 доларів США. Після цього Климчук звернувся до правоохоронних органів з метою виявлення і припинення злочинних дій Гречківського і Шкляра.
21 вересня 2016 року в м. Києві, біля ресторану «Поляна», діючи за попередньою змовою із Гречківським, Шкляр одержав від Климчука грошові кошти в сумі 51 000 доларів США, нібито, в якості оплати за винесення судом першої інстанції рішення на користь ТОВ «Богадар», одразу після чого він був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Не буду детально нагадувати, якого галасу тоді наробила в ЗМІ новина про затримання, начебто, «на гарячому» діючого члена Вищої Ради правосуддя Гречківського у зв’язку із одержанням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Всі також мабуть пам’ятають «полум’яні» промови з цього приводу тодішнього Генерального прокурора, який всіляко вихвалював своїх підлеглих та оперативників Служби безпеки України за бездоганну «операцію» по викриттю високопоставленого «корупціонера». Але, українці за ці останні 4 роки уже звикли до подібних гучних затримань, вручення підозр та навіть обрання до таких підозрюваних залежними від влади суддями, за клопотанням таких же прокурорів, не завжди переконливого виняткового запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Так і сталось, що і ця справа виявилася такою, як і всі подібні до неї, бо через деякий час з’ясувалося, що Гречківського в дійсності ніхто не затримував «з полічним», помічені кошти в іноземній валюті в нього не вилучалися, а були знайдені у, так званого, посередника Шкляра і їх було вилучено не 500 000 тис. доларів США, як це повідомлялося правоохоронними органами, а лише 51 тис. доларів США, більш того, дії Гречківського і його знайомого кваліфікували не за ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розміри), а за ч. 3 ст.15 і ч.4 ст. 190 КК України, як замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, що звичайно не одне і теж!
І тому не дивно, що під час розслідування даного кримінального провадження слідчими прокуратури і прокурорами, підкреслюю, під особистим керівництвом тодішнього непрофесійного Генерального прокурора та його, приблизно такого ж рівня, заступника було допущено таку величезну кількість процесуальних порушень, в т.ч. і прав і свобод громадян, при зборі, закріпленні, перевірці та оцінці доказів, що в результаті суд був змушений винести виправдувальний вирок обом підсудним.
Блог