Російські підсанкційні олігархи й надалі оперують своїми мільярдними активами в Україні. Настав час допомогти Україні взяти ці активи під державний контроль, а не продовжувати нескінченне накопичення боргів для наших дітей, онуків і вже правнуків.
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/24075/26 за позовом громадської організації до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, пов’язані з реалізацією державної санкційної політики. Предметом спору є невчинення Мін’юстом заходів щодо виявлення та застосування передбачених законом механізмів стосовно активів осіб, до яких рішенням Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема Михайла Фрідмана, Петра Авена та Андрія Косогова.
З огляду на предмет спору, справа становить значний науковий і практичний інтерес. Її особливість полягає не лише у питанні застосування санкційних механізмів до активів підсанкційних осіб, а насамперед у перевірці меж дискреційних повноважень Мін’юсту та ефективності функціонування механізму державної санкційної політики в умовах збройної агресії проти України.
На тлі недостатньої ефективності реалізації національної санкційної політики обґрунтовано необхідність налагодження системної співпраці з міжнародними партнерами щодо посилення контролю за активами підсанкційних осіб в Україні та розширення можливостей їх використання в інтересах держави. Вперше запропоновано використання активів підсанкційних осіб як джерела забезпечення фінансування з боку європейських партнерів, а також як інструменту практичного наповнення та реалізації Ресурсної угоди між Україною та США.
Вступ
Дійсно унікальна для української практики і точно перша подібна справа, коли громадська організація намагається через рішення суду примусити Мін’юст виконати закон, стягнути активи підсанкційних російських олігархів в дохід держави Україна. У центрі правового конфлікту перебуває питання належного виконання державним органом покладених на нього обов'язків щодо виявлення активів підсанкційних осіб та ініціювання передбачених законом процедур їх стягнення в дохід держави. Позивач стверджує, що протягом тривалого часу Міністерство юстиції України обмежувалося формальним листуванням і не здійснило належних дій, спрямованих на перевірку структури власності відповідних активів та підготовку необхідних процесуальних документів.
Позов подано до Міністерства юстиції України щодо застосування до підсанкційних осіб спеціальної санкції у вигляді стягнення в дохід держави належних їм акцій ПрАТ «Київстар». При цьому ПрАТ «Київстар» є одним із найбільших операторів електронних комунікацій України, суб’єктом критичної інфраструктури та важливим елементом національної системи зв’язку. Компанія забезпечує надання телекомунікаційних послуг мільйонам громадян, органам державної влади, військовим формуванням, об’єктам критичної інфраструктури та суб’єктам господарювання, а відтак відіграє істотну роль у забезпеченні національної безпеки, обороноздатності та стійкості держави в умовах збройної агресії.
Водночас практична реалізація зазначених положень у випадку застосування санкцій до суб’єкта, який бере участь у великій кількості цивільно-правових та господарських відносин, породжує низку складних правових і економічних наслідків. Мільйони українських споживачів здійснюють регулярні платежі за телекомунікаційні послуги, а десятки тисяч юридичних і фізичних осіб отримують від ПрАТ «Київстар» платежі за оренду земельних ділянок, нерухомого майна, розміщення обладнання та інші договірні зобов’язання.
За таких обставин наявність у громадської організації належної процесуальної правосуб’єктності для звернення до суду не викликає жодних сумнівів. Відтак доводи Міністерства юстиції щодо відсутності у позивача права на подання цього позову не ґрунтуються на належному тлумаченні норм права та підлягають відхиленню.
Наразі Міністерство юстиції заперечує процесуальну правосуб’єктність громадської організації щодо звернення з таким позовом про нібито відсутність належних підстав та доказів порушення прав та інтересів осіб, в інтересах яких діє позивач. Незастосування механізму стягнення активів у дохід держави, на думку Міністерства юстиції України, не становить порушення інтересів держави. Очевидно, за такого стану справ у Мін’юсті до стандартів належного урядування Європейського Союзу нам ще дуже далеко. Проголошений курс на євроінтеграцію вимагає термінових системних змін у роботі Міністерства юстиції, зокрема у формуванні його підходів до взаємодії з інститутами громадянського суспільства.
Блог