Спадкування за заповітом. Що потрібно знати?

Рано чи пізно настає момент коли життя закінчується. Але вся власність яка набута за життя залишається. Та нерідко виникають такі випадки коли людина не ладить зі своїми найближчими родичами і не бажає щоб все майно переходило їм але хотів би щоб майно дісталось певній особі чи особам. На сьогодні така можливість прямо передбачена в чинному цивільному законодавстві України.

Обговорюйте тему: Спадок: актуальні та практичні питання

Цивільним кодексом України визначено, що спадкування здійснюється двома способами: за законом і за заповітом.

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі.

Користуйтесь консультацією: Визнання заповіту недійсним

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 ЦК (ст. 1247 ЦК) про яких далі розглянемо.

Цивільний законодавством передбачено посвідчення заповіту нотаріусом. Останній посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, його посвідчення повинно відбуватися при свідках.

Але, що ж робити, якщо особа не може скористатися послугами нотаріуса, тобто особа знаходиться там де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії?

В такому випадку законодавством передбачено наступне:

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування;