«Посередники, такі як адвокати, брокери та банкіри, більше не будуть необхідними»
Марко Янсіті і Карим Лахан - професори бізнес-адміністрування в Гарвардській бізнес-школі, Бостон
В основі смарт контракту лежить правочин, який вчиняється через мережу Інтернет, і що можна кваліфікувати, згідно п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Подібні види правочинів, можна віднести, відповідно до п.1 частини I ст.31 ЦКУ, до дрібних побутових, а також правочинів, які укладаються в момент їх виконання, та згідно з п.1 ст.206 ЦКУ, віднести до усних, Відтак, їх, безумовно, можна описати алгоритмом, закодувати та ввести в блокчейн, в рамках якого буде існувати договір. Сьогодні пропонується використання смарт контрактів в широкому колі правовідносин, як то страхування, корпоративне придбання майна, або для автоматичного здійснення платежу при доставці товарів чи послуг. Вони також особливо рекомендуються для обміну акцій, облігацій та опціонів, а також для мікрофінансових послуг. Такі види угод, - зовсім інша справа, коли вже потребується більш складна форма договору, яка передбачає варіантність умов та положень, які складно перевести на мову алгоритму та закодувати. Тут, вже, як говорить відомий латинський вислів, - Non omne, quod nitet, aurum est – Не все золото, що блищить.
Стрімко та впевнено влилися в наше сьогодення такі поняття як блокчейн, криптовалюти, біткоїн тощо. Серед всього різноманіття нових термінів та понять, пов’язаних з використанням цифрових технологій, можна впевнено виділити і «смарт контракти», чи як ще їх називають, виходячи з буквального перекладу, розумні контракти smart contracts). А, згідно нещодавно розповсюдженій в новинних виданнях інформації про перше відоме застосування смарт контракту при купівлі київської нерухомості, вочевидь, існує практичний інтерес до смарт контрактів і в Україні.
Не вдаючись в широко розрекламовані, десятки разів перекладені та розповсюджені по всьому простору Інтернет штампи, щодо надійності, прозорості, економності та безпеці цих контрактів, спробуємо проаналізувати правову природу таких договорів, з точки зору українського законодавства. Оскільки, подобається нам чи ні, а живемо ми поки що в умовах існування держав, урядів та, відтак, діємо в рамках певної системи права, певного законодавства. Скільки б ми не диспутували на тему довіри, децентралізації грошових потоків, громадянського суспільства, тощо, систему державних органів та інституцій в цілому, ніхто не відміняв. Не дивлячись на те, що в Україні, як і в більшості держав світу, досі не вироблено та законодавчо не закріплено одностайної стратегії щодо природи криптовалют як засобу платежу, утім бути готовими до широкого використання цифрових платіжних систем, є доцільним вже зараз. Тому визначити правову природу договорів – смарт контрактів (як неминучого похідного від криптовалют), з точки зору законодавства, під юрисдикцією якого буде укладатися, діяти та виконуватися той чи інший договір (будь-то стандартний договір, чи смарт контракт), видається, вкрай необхідним.
Коистуйтесь консультацією: В ЧЕМ ФИШКА SMART-КОНТРАКТОВ?
Для початку коротко про вже загальновизнані базові поняття: блокчейн - це розподілена база даних. Вона містить список замовлених записів, які називаються блоками. Кожен блок зв'язаний з попереднім блоком і має відмітку про час здійснення операції. Після того, як користувачі системи входять у транзакцію, це, кожного разу записується з унікальною відміткою про час і буде постійно висвічуватися при кожній наступній транзакції. Окремі блоки не можуть бути видалені та завжди є видимими для всіх, хто має доступ до системи.
Дані, збережені в блочному ланцюжку, вважаються криптографічно безпечними. Будь-яка спроба змінити вміст блоку призводить до недійсності унікальних посилань, які вказують на його розташування в ланцюжку. Хоча, щодо надійності та безпечності, - можна не погодитися, оскільки один тільки приклад з хакерським зломом в 2014 році Токійської біржі цифрових валют, в результаті чого, компанія Mt Gox Co Ltd. була змушена об’явити про банкрутство, в результаті хакерської атаки на 460 мільйонів доларів, наводить на серйозний сумнів щодо надійності блокчейн системи.
Смарт контракти – це угоди, написані в коді, які автоматично виконують запрограмовані функції у відповідь на певні умови, що виконуються сторонами угоди. Ідею смарт-контрактів вперше озвучено в 1996р американським вченим і криптографом Ніком Сабо, як комп'ютерний протокол, який на основі математичних алгоритмів, переведених в комп’ютерний код, самостійно проводить операції з повним контролем над їхнім виконанням. Найпростіший приклад смарт контракту, яку він навів, і яка дуже наглядно показує дію таких контрактів, є торговий автомат. Коли ви вкладаєте гроші в автомат і вибираєте товар, він запускає видачу цього продукту. Якщо ви не вкладете достатньо грошей, продукт не буде виданий, а його перенесення до вихідного віконця, перерветься. Це найрозповсюдженіша спрощена схема, що лежить в основі ідеї смарт контрактів.
Звернувшись до азів законодавства, можна погодитися, що в основі смарт контракту лежить правочин, який вчиняється через мережу Інтернет, і що можна кваліфікувати, згідно п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Подібні види правочинів, можна віднести, відповідно до п.1 частини I ст.31 ЦКУ, до дрібних побутових, а також правочинів, які укладаються в момент їх виконання, та згідно з п.1 ст.206 ЦКУ, віднести до усних, Відтак, їх, безумовно, можна описати алгоритмом, закодувати та ввести в блокчейн, в рамках якого буде існувати договір. Сьогодні пропонується використання смарт контрактів в широкому колі правовідносин, як то страхування, корпоративне придбання майна, або для автоматичного здійснення платежу при доставці товарів чи послуг. Вони також особливо рекомендуються для обміну акцій, облігацій та опціонів, а також для мікрофінансових послуг. Такі види угод, - зовсім інша справа, коли вже потребується більш складна форма договору, яка передбачає варіантність умов та положень, які складно перевести на мову алгоритму та закодувати. Тут, вже, як говорить відомий латинський вислів, - Non omne, quod nitet, aurum est – Не все золото, що блищить.
Незважаючи на свою назву, розумні контракти не завжди є достатньо «розумними», щоб передбачити всі суб’єктивні та об’єктивні чинники волевиявлення сторін.
Так, згідно пункту 1 ст.638 ЦКУ, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Ключовими моментами договору, з юридичної точки зору, є дійсні наміри осіб, що виражається в формі та істотних умовах. Наприклад, договір з нерухомістю, дійсність яких потребує їх нотаріальне посвідчення, реєстрацію, тощо. Таким чином, визнання смарт контрактів, як юридично обов'язкових, є найважливішим для забезпечення того, щоб результати самостійного виконання розумного контракту були юридично ефективними та забезпечувалися сторонами в суді. Якщо, розумний контракт не може, наприклад, законно передавати право власності на майно, яке він має намір передати, або не матиме всіх істотних умов договору поставки, страхування, тоді більша частина потенційної властивості смарт договору, буде фактично втрачена.
Блог