Слідчі судді вказали на помилки захисників, які унеможливлюють розгляд клопотань

Окремі адвокати впевнені, що відмова у задоволенні їхніх клопотань стосовно дій чи бездіяльності правоохоронців під час досудового розслідування зумовлюється упередженістю слідчих суддів. Однак законники не тільки стверджують, що причиною відмови часто є недбалість захисника в оформленні документів, а й вказують на найпоширеніші помилки.

Діяльність без орієнтирів

Не так давно Комітет з кримінального та кримінально-процесуального права Асоціації правників України виступив ініціатором проведення заходу на тему «Робота адвоката очима слідчого судді». На зібрання були запрошені володарі мантій, котрі, за висловом адвоката Євгенія Солодка, мали б сказати «усю правду без прикрас» про найпоширеніші помилки, які допускають юристи під час досудового розслідування.

Запропонована тема викликала неабиякий резонанс серед правничої спільноти та стала причиною дискусій, що розгорнулись на сторінці АПУ в режимі коментарів. Учасники полеміки розділились на два табори. Одна група вважала захід цілком інформативним та корисним, інша ж — виступила зі звинуваченням служителів Феміди, які, мовляв, у чужому оці порошинку бачать, а у своєму пенька не помічають. Володарям мантій закидали халатність, упередженість та схильність до корупційних правопорушень, що, на думку критиків, унеможливлювало об’єктивність їхніх зауважень до захисників.

Згадайте новину: ВККС України повернула клопотання про відсторонення скандального судді Вознюка

Намагаючись виявити коефіцієнт справедливості у цих наріканнях, «ЗіБ» установив таке. За час дії Кримінального процесуального кодексу 2012 року жодного фундаментального дослідження причин помилок у діяльності слідчих суддів оприлюднено не було. Уся інформація, якою мають користуватись володарі мантій під час досудового розслідування, крім кримінального закону, акумульована в узагальненнях, довідниках рішень Європейського суду з прав людини, матеріалах, розроблених закордонними експертами.

Незайвий пункт

Рекомендації в основному зводяться до суто процесуальних аспектів, а бідкання правників — до найбільш проблемних з них, яким є застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, експерти зауважують, що неоднозначність практики у цій частині зумовлена відсутністю розуміння основної підстави для застосування подібних заходів — «обгрунтованої підозри».

Замість того щоб зауважили фахівці у приватному спілкуванні із «ЗіБ», керуватись позицією ЄСПЛ, де йдеться про те, що під обгрунтованістю слід розуміти наявність фактів або інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення, українські судді послуговуються «залізобетонним» аргументом правоохоронців, вираженим у формулі «ми маємо підстави вважати».

Не менше обурення викликають і прецеденти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі протоколу, складеного через дві години після затримання особи, або протоколу допиту єдиного свідка, що буцімто впізнав чиюсь куртку. Втім, перераховувати усі недоліки або намагатися їх класифікувати спеціалісти вважають недоцільним.