Шлюбний договір. Що регулює та які несе наслідки?

Обов’язкова ознака шлюбу – реєстрація його державними органами.

Зазвичай у цей період більшість пар сподіваються, що їхні почуття триватимуть, якщо не все життя, то більшу його половину, і їх не спіткають питання розірвання шлюбу, поділу майна, стягнення аліментів тощо. Тому все, що стосується майнових і фінансових відносин, з’ясовувати зі своєю половинкою ніяково.

У такому випадку шлюбний договір, здавалося, міг би вирішити всі питання ще на початку шлюбних відносин. Проте левова частка осіб ставиться до укладення будь-яких договорів щодо майна як до прояву недовіри з боку свого партнера, який ніби ще на початку їхнього подружнього життя думає про його завершення.

Про це свідчить статистика. За даними Міністерства юстиції України, у 2019 році в Києві уклали майже 28 тисяч шлюбів та лише 1038 шлюбних договорів. Як бачимо, різниця колосальна.

Читайте статтю: Як поділити майно, набуте у фактичних шлюбних відносинах?

Тож з’ясуймо, чим насправді є шлюбний договір – договором недовіри чи мудрим рішенням?

По-перше, шлюбний договір – це угода двох осіб, які або перебувають у шлюбі, або подали заяву про його реєстрацію до органів РАЦСу. Такий договір можна укладати як на початку сімейних відносин, так і після реєстрації шлюбу, що стало можливим у 2004 році після набуття чинності Сімейним кодексом України (далі – Кодекс). Положення щодо шлюбного договору викладено у гл. 10 Кодексу.

Що можна вносити до шлюбного договору?

Зокрема, шлюбним договором можна визначати майнові права й обов’язки подружжя як батьків.

Водночас договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. А отже, не може бути врегульовано шлюбним договором пункт щодо відсутності зрад.

Крім того, шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, установлених Кодексом, а також ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище.