Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Чинним законодавством України передбачено низку обовʼязкових платежів, які кожна фізична або юридична особа повинна сплачувати.

Такими обов'язковими платежами є, зокрема, податки, умови та порядок сплати яких встановлено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

ПК України вирізняє загальнодержавні податки, які спрямовані на наповнення державного бюджету України та місцеві податки, які сплачуються до місцевого бюджету відповідної територіальної громади.

Статтею 10 ПК України встановлено види обовʼязкових місцевих податків і зборів, до яких в тому числі входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Варто зазначити про те, що податок на нерухоме майно є одним із видів майнового податку, передбаченого ст. 265 ПК України.

Для більш детального розкриття даного виду майнового податку варто звернутись до положень ст. 266 ПК України.

Статтею 266 ПК України встановлено до платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обʼєктів житлової та нежитлової нерухомості.

При аналізі вказаної норми можна простежити те, що такий вид податку зобовʼязані сплачувати виключно ті фізичні та юридичні особи, які мають право власності на відповідний обʼєкт житлової та нежитлової нерухомості. Тобто, ті особи, які орендують таке житлове або нежитлове приміщення не зобовʼязані сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так само, як і не зобовʼязані сплачувати ті особи, які ввели в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, але не оформили право власності на такий будинок.

Таким чином, наявність документу, який посвідчує право власності на житловий або нежитловий будинок є єдиною передумовою для появи обовʼязку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також варто звернути увагу на той випадок, за якого житлове чи нежитлове приміщення належить особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Так, підпунктом 2 ст. 266 ПК України визначено, що якщо обʼєкт нерухомості перебуває у спільній частковій власності, то платником податку є кожна з цих осіб, враховуючи розмір частки у спільному майні.