Щодо питання складових частин обвинувального акта

Автор статті: Тетяна Слуцька, Начальник відділу забезпечення діяльності заступника Голови та секретаря судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, кандидат юридичних наук, Заслужений юрист України.

Відповідно до глави 24 КПК України однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом. Імперативно встановлені вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені пп. 1-9 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, серед яких в п. 5 виокремлено необхідність наявності в ньому таких складових:
1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність;
3) формулювання обвинувачення.

Читайте статю: Типові помилки прокурорів в обвинувальних актах та процесуальні наслідки таких помилок для обвинувачення в суді
У разі встановлення невідповідності обвинувального акта цим вимогам суд в підготовчому судовому засіданні відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК повертає його прокурору.
Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
Розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частини обвинувального акта має визначатися у логічному зв’язку з положеннями ст. 373 КПК, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». Так, п. 2 ч. 3 ст. 373 КПК встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду та в аспекті ст. 338 КПК не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення.

Читайте статтю: ТОП-5 помилкових підстав повернення обвинувального акта прокурору

З огляду на наведене, розглянемо на прикладі із судової практики обов’язкові складові обвинувального акта, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема:
виклад фактичних обставин злочину (кримінального правопорушення) – «08 квітня 2014 року, приблизно о 04 г. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, у свого знайомого ОСОБА_2, який там знаходився також, попрохала під приводом здійснення телефонного дзвінка його мобільний телефон, не маючи наміру його повертати. Останній, довірившись ОСОБА_1 передав їй свій власний телефон марки «Нокіа 108», чорного кольору, вартістю 350 грн, в якому містилась сім-карта оператора «Лайф» вартістю 20 грн, і на рахунку якої знаходилось 8 гривень, та сім-карта оператора «Київстар», вартістю 20 грн, на рахунку якого знаходилось 38 грн. ОСОБА_1, отримавши телефон, залишила приміщення вказаної квартири та не повернула належне потерпілому майно, а розпорядилась ним на власний розсуд, завдавши таким чином матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_2 на суму 436 грн»;
правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність відповідно до означених фактичних обставин – «Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України»;

формулюванням обвинувачення – «Таким чином, ОСОБА_1 переслідуючи корисливі мотиви та з метою незаконного власного збагачення, своїми умисними діями, які виразились в заволодінні шляхом зловживання довірою ОСОБИ_2 належним йому майном мобільним телефоном «Нокіа 108» з вміщеним у ньому сім-картами операторів «Лайф» та «Київстар» та завдавши таким чином ОСОБІ_2 матеріальні збитки на суму 436 грн, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України».

Читайте статтю: Хто має відповідати за різночитання обвинувального акта: суд першої інстанції, другої чи прокурор

В даному аспекті слід розглянути питання, яке виникає в практичній діяльності, щодо співвідношення понять «формулювання обвинувачення» та «формулювання підозри», які потребують відмежування між собою з огляду на наступне:

по-перше, поняття «формулювання підозри» як таке не вживається у КПК, а використовується поняття «письмове повідомлення про підозру», зміст якого складають відомості, визначені в абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК, серед яких виокремлено: зміст підозри (п. 4); правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5); стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру (п. 6);

по-друге, у письмовому повідомленні про підозру на підставі п.п. 5, 6 абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлюється лише на основі відомих на момент повідомлення про підозру суттєвих фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Саме тому зміст формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта може відрізнятися від сформульованої підозри у письмовому повідомленні про неї з огляду на те, що в обвинувальному акті викладаються не лише відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, а й обставини, встановлені прокурором під час досудового розслідування.