Що кожній людині потрібно знати укладаючи договір

Найпоширенішою підставою виникнення зобов’язань (тобто тих дій, які особа зобов’язується виконати на користь іншої особи (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)) – є договори.

Кожна людина за все своє життя укладає велику кількість договорів. Та що там говорити про все життя, якщо тільки щоденно кожен з нас укладає декілька договорів.

Так, купуючи квиток на проїзд у громадському транспорті, ми укладаємо договір перевезення, купуючи товар у магазині – договір роздрібної купівлі-продажу, ідемо до перукарні – договір про надання послуг тощо.

Тому кожному з нас бажано володіти хоча б необхідним мінімумом інформації про свої права при укладенні договорів, їх виконанні, зміні та припиненні, який буде наведено у даній статті.

Перше, що треба знати, це те, що у цивільному праві існує так званий принцип свободи договору. Якщо простими словами, то згідно з цим принципом кожна особа може укласти договір з ким завгодно, про що завгодно, на яких завгодно умовах, головне, щоб це не суперечило вимогам законодавства.

Якщо той чи інший договір не відповідає вимогам законодавства, він може бути визнаний недійсним, тобто таким, що не породжує жодних юридичних наслідків.

Однак, цивільним законодавством встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої договір вважається правомірним, а отже й дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, якщо, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості, згідно закону, має бути посвідчений нотаріально, то у випадку, якщо він нотаріально не посвідчений, такий договір є недійсним в силу закону (нікчемним) і його визнання недійсним в суді не вимагається. Якщо ж договір купівлі-продажу нерухомості буде посвідчений нотаріально, однак продавець в момент укладення договору не буде розуміти значення своїх дій та (або) не зможе керувати ними, то такий договір треба буде визнавати недійсним через суд, доводячи суду підстави його недійсності. Допоки суд не визнає такий договір недійсним, він буде вважатись правомірним. У випадку ж, якщо суд визнає такий договір недійсним, то недійсним він буде з моменту його укладення.

За загальним правилом, наслідком недійсності договору – є двостороння реституція, тобто кожна сторона договору повертає одна одній все отримане в результаті виконання договору. Згідно вищенаведеного прикладу, покупець нерухомості повертає у власність продавця придбану нерухомість, а продавець повертає покупцю отримані гроші.

Користуйтеся консультацією: ОСНОВНЕ, ЩО ВАМ ТРЕБА ЗНАТИ ПРО СПАДКУВАННЯ

Для укладення договору, необхідним є досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов, тобто тих умов, які законом визначені обов’язковими для певного виду договору, щоб такий договір вважався укладеним.