ШАХРАЙСТВО ЧИ ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ: як кваліфікувати

Сучасність підприємницького буття характеризується систематичними комерційними ризиками, нестабільністю партнерських відносин та порушенням цивільно-правових зобов’язань сторін. Чи можна говорити про кримінал в тому випадку, коли один із партнерів не розрахував своїх сил на підняття бізнесу? Чи наявний склад шахрайства у випадку неповернення інвестиційних коштів одному із партнерів?

Зазначені питання турбують не лише осіб, що намагаються вижити в несприятливих умовах для малого та середнього бізнесу, але і самих правоохоронців.

На жаль, сьогодні «реформована» правоохоронна система не лише не встигла адаптуватись до кадрових, організаційних та правових змін в своїй структурі, але й не встигла викорінити халатне ставлення та небажання вникати в суть та зміст таких складних питань як відмежування шахрайства від заподіяння шкоди власнику внаслідок невиконання цивільно-правових зобов’язань, що є досить непростим завданням.

Читайте статью: Только государство может остановить мошенничества с недвижимостью

Не менш складним є питання кваліфікації в ситуації коли заподіяння майнової шкоди власнику не пов’язана з наявністю договірних відносин або зустрічних зобов’язань, в даному випадку найчастіше кваліфікують саме майновий злочин, який є фактом, що породжує цивільно-правові зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди.

Але сучасність диктує інші тенденції, суть яких зводиться до того, що, здійснюючи операцію, її учасники в якійсь мірі йдуть на ризик і нічого злочинного в цьому немає. Підприємницький ризик — звичайне явище в економічній сфері, і це слід враховувати як боржникам, так і кредиторові. Якщо особа, наприклад, у момент отримання інвестиційного авансу (попередньої оплати) має намір по можливості виконати зобов’язання — шахрайство відсутнє, при цьому і не потрібно, щоб ця особа була впевнена в тому, що воно виконає зобов’язання. Таким чином, можна сказати, що різна — як за формою, так і за змістом — діяльність в умовах комерційного ризику виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Стаття 190 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Способом заволодіння майном при шахрайстві може бути обман або зловживання довірою в будь-яких формах, злочин відбувається лише з прямим умислом, обов’язкова ознака суб’єктивної сторони — корислива мета. Обман в будь-якій формі для отримання грошової інвестиції може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому випадку, якщо у справі буде встановлено, що обманне заволодіння грошовими коштами скоєно з метою звернення їх у власність винного чи інших осіб. Якщо будуть докази, що підтверджують наявність в діях підозрюваних навмисного обману або зловживання довірою з метою безоплатного заволодіння грошима.

Пользуйтесь консультацией: Как украдут твою компанию и как этого не допустить: 10 фактов, о которых должен знать каждый директор

У випадку якщо підозрюваний не звернув на свою користь або на користь третіх осіб суми отриманих грошових інвестицій, повернути їх вчасно та погасити заборгованість не мав можливості у зв’язку з відсутністю грошових коштів через невміле та невдале ведення підприємницьких справ. Невиконання договірних зобов’язань за таких обставин тягне за собою цивільно-правову відповідальність.