Самозалісені землі: чому прокурори йдуть до суду замість місцевих рад

Там, де антропогенний вплив зникає або істотно зменшується, природа поступово бере своє. Через асфальт пробиваються квіти, у Чорнобильській зоні зростають популяції диких тварин, рослини швидко опановують колишнє дно Каховського водосховища… Та чи не найпоширеніший приклад відновлення природніх екосистем – це самозалісені землі.

Звідки вони беруться?

Трапляються випадки, коли власник земельної ділянки або землекористувач роками не користується своє землею. У результаті ділянка заростає як мінімум бур’янами, як максимум – чагарниками і деревами. Така бездіяльність може мати свої правові наслідки, адже згідно зі ст. 1 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невикористання земельної ділянки розцінюється як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. А відповідно до п. «а» ст. 143 Земельного кодексу використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на неї. Тут варто зауважити, що згідно з п/п. 3 п. 27 Перехідних положень ЗК під час дії воєнного стану «власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану»

Втім частіше самозалісення має місце на землях не наданих у власність чи користування. Попри позірний дефіцит земель в Україні (попит на землю явно перевищує пропозицію) протягом тривалого часу органи, які розпоряджаються землями державної та комунальної власності, не приймали рішень щодо розпорядження певними площами. Чи то вважали це не доцільним, чи притримували ці землі на майбутнє, наразі не має значення. Так чи інакше ліси поступово відвойовували свої позиції.

Читайте статтю: Оренда землі: як власнику уникнути ризиків під час оформлення договору

Мільярд дерев за три роки

Пам’ятаєте програму «Зелена країна»? Її нормативним підґрунтям став Указ Президента від 07.06.2021 № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів». Саме ним було започатковано реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України», яка Урядом досі не затверджена. Але якщо ви думаєте, що йшлося про насадження мільярду нових дерев, то варто прочитати Указ уважніше.

По-перше, він не містить правових норм як таких, а тільки доручення уряду безпосередньо (п. 2) або спільно з обласними та Київською міською державними адміністраціями.

По-друге, власне, про насадження лісів Указ взагалі не згадує (хоча використаний термін «відтворення», звісно, передбачає насадження). Натомість ідеться про «удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем» (п.п. 1 п. 2).

По-третє, традиційне для президентських указів «ужити заходів» (п.п. 3 п. 2) передбачає доволі конкретні доручення, зокрема:

• реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами (наслідок – створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»);
• ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України.

Наслідком останнього стало прийняття Закону від 20.06.2022 № 2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів». Саме цим законом ЗК було доповнено ст. 57-1, яка врегулювала відносини, повʼязані із самозалісеними землями.