Р І Ш Е Н Н Я
ІМенем УКраїни
26 березня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М.,
Кафідової О.В., Ступак О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зміну формулювання підстав звільнення, дати звільнення, стягнення вихідної допомоги, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 1 лютого 2012 року він був прийнятий на роботу до відповідача на підставі трудового договору, який був зареєстрований у Євпаторійському центрі зайнятості за № 001051200154 від 7 лютого
2012 року.
Зазначав, що відповідач затримував виплати по заробітній платі та відмовив у наданні щорічної відпустки, що стало підставою для подання позивачем заяви про звільнення.
11 березня 2013 року ФОП ОСОБА_4 звільнив ОСОБА_3, однак на вимогу останнього здійснити виплату сум по заробітній
платі, прийняти листки непрацездатності, надати довідки про доходи та змінити формулювання підстав звільнення у трудовій книжці відповідач відмовився. Також, позивач зазначив, що його дружина знаходиться
у відпустці по догляду за дитиною і він є єдиним годувальником своєї
сім'ї та такими діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яку
він оцінив у 4 тис. грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 6 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 серпня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 видати
ОСОБА_3 довідки про доходи за останні шість місяців роботи до його звільнення по формі, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року за № 192 та постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року. Стягнуто з
ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 1127 грн. 02 коп., недоплачену суму по заробітній
платі за 2012 рік у розмірі 741 грн. 00 коп., 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, судові витрати на оголошення у пресі у розмірі
866 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 1127 грн 02 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач був прийнятий на роботу
Сервисы для юристов