Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання боргу спільним та покладення обов'язку по поверненню заборгованості на певних осіб, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду 6 липня 2012 року. За час шлюбу ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за згодою ОСОБА_5, з АБ «Південний» зі строком повного повернення до 18 грудня 2009 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 28 грудня 2007 року укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку банку будівлю службового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 18 жовтня 2010 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 передане в іпотеку нерухоме майно.
20 червня 2011 року між ОСОБА_3, яка діяла на підставі особистого волевиявлення як майновий поручитель відповідача, з однієї сторони, і АБ «Південний» з другої сторони, був укладений договір застави № GZ2011-00091. Предметом цього договору є надання заставодавцем у заставу майнових прав на отримання грошових коштів, що належать їй на момент укладення цього договору, та майнових прав, що можуть виникнути у майбутньому, які випливають із договору банківського вкладу № 26355040330431 від 20 червня 2011 року та всіх додаткових угод до нього, укладеного заставодавцем та заставодержателем на забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем. За цим договором застави забезпечувалось виконання зобов'язань відповідача, що випливають з кредитного договору від 28 грудня 2007 року за № 530-ПК/07 та всіх додаткових угод до нього.
20 червня 2012 року між АБ «Південний» та позивачем було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору застави від 20 червня 2011 року № 022011-00091.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого грошові кошти були списані з рахунку НОМЕР_1 заставодавця в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом.
Враховуючи, що кошти за кредитним договором були отримані у період, коли відповідачі проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет і вони були використані на потреби та в інтересах сім'ї, просила позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, під час перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі, між ОСОБА_4 та АБ «Південний» 28 грудня 2007 року було укладено кредитний договір № 530-ПК/07, зі строком повернення кредиту до 18 грудня 2009 року. Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, вказаний кредит було отримано відповідачем в особистих потребах.
На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 28 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно з п. 1.2 якого кредитний договір є його невід'ємною частиною та відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала на забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором нерухоме майно: будівлю службового приміщення (Літера Д), загальною площею 417,7 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1.
18 жовтня 2010 року ОСОБА_5 подарувала відповідачу ОСОБА_4 передане в іпотеку нерухоме майно, за договором дарування нежитлової будівлі.
20 червня 2011 року між ОСОБА_3, яка діяла на підставі особистого волевиявлення як майновий поручитель відповідача ОСОБА_4, та АБ «Південний» був укладений договір застави № GZ2011-00091, предметом якого є надання позивачем у заставу майнових прав на отримання грошових коштів, що належать їй на момент укладення цього договору та майнових прав, що можуть виникнути у майбутньому, які витікають з договору банківського вкладу № 26355040330431 від 20 червня 2011 року та всіх додаткових угод до нього.
За цим договором застави забезпечувалось виконання зобов'язань ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору від 28 грудня 2007 року за № 530-ПК/07 та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким заставодержатель зобов'язується надати позичальнику 28 грудня 2007 року кредит на суму 2 100 000 доларів США з терміном повернення 16 грудня 2011 року, а позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути заставодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штраф та пеню, передбачені умовами кредитного договору.
20 червня 2012 року між ОСОБА_3 та АБ «Південний» було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору застави № GZ20011-00091. На момент укладення цього договору, залишок коштів на депозитному рахунку НОМЕР_1, що відкритий до договору банківського вкладу, складав 1 675 000 доларів США.
Згідно з договором про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 530-ПК/07 відповідач був зобов'язаний повернути кредит у розмірі 1 612 983 долари США не пізніше 19 грудня 2012 року.
Внаслідок невиконання позичальником грошового зобов'язання банк шляхом звернення стягнення на грошові кошти заставодавця, списав з рахунку НОМЕР_1 прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 1 612 983 долари США та проценти у сумі 8 279,98 доларів США.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд правильно виходив із того, що заявлений ОСОБА_3 позов про визнання спільним боргом подружжя зобов'язання по кредитному договору від 28 грудня 2007 року та про покладення в рівних долях на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язку по поверненню всієї заборгованості без вимог про їх стягнення з відповідачів, - не є реальним та дієвим способом захисту, передбаченим ст. 16 ЦК України, і її права, як заставодавця не підлягають захисту у обраний нею спосіб.
Зазначені висновки відповідають обставинам справи і ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Разом з тим, висновки судів про те, що кредитні кошти взяті ОСОБА_4 не для сімейних потреб та не в інтересах сім'ї, і борг не є спільним, підлягають виключенню із судових рішень.
Суд не мав з'ясовувати обставини з приводу того, чи є борг спільним, оскільки вони не мають значення у зв'язку з іншими підставами відмови у позові, - неможливістю захисту прав позивача у обраний нею спосіб виходячи із обставин, якими вони обґрунтовувались.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сервисы для юристов