РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
Журавель В.І., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна, виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідачів нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та передати фактично за актом приймання-передання; виселити відповідачів із займаного житлового приміщення; вселити його до житлового приміщення на підставі ст. ст. 109, 116 ЖК Української РСР, ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником спірної квартири, але користуватися нею не може з вини відповідачів.
Заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року, позов задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та передано це нерухоме майно фактично за актом приймання-передання.
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_3 до житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення в частині задоволення позову про виселення на підставі ч. 3 ст. 117 ЖК Української РСР скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та провадження в цій частині закрити. У іншій частині судові рішення просить скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до результатів прилюдних торгів ОСОБА_3 12 квітня 2010 року з прилюдних торгів придбав квартиру АДРЕСА_1. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 06 жовтня 2010 року № 3564.
Згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 лютого 2013 року № 767541, наданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_3
Відповідно до довідки форми № 3 від 26 квітня 2010 року № 455 в спірній квартирі (зареєстровані) проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Позивач, як власник житла, 23 липня 2013 року надіслав на адресу вказаної державної реєстрації всіх відповідачів вимогу про звільнення житлового приміщення. На підтвердження надіслання вимоги позивач надав суду опис поштового відправлення та фіскального чеку. Вимоги виконані не були та відсутні дані про добровільне виконання відповідачами вказаної вимоги позивача.
У судовому засіданні установлено, що позивач з моменту набуття права власності на вказану квартиру не має можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки відповідачі чинять йому в цьому перешкоди, не надають доступу до квартири та продовжують там проживати.
З огляду на наведене та з підстав, визначених ч. 3 ст. 109, ч. 3 ст. 116, ст. 150 ЖК Української РСР, ст. ст. 383, 391 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З такими висновками в повному обсязі погодитись не можна з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 391 ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції, вирішуючи спір, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленим законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
З огляду на наведене та встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення відповідачів та вселення позивача у належну йому на праві власності квартиру.
Разом із тим, застосовуючи до спірних правовідносин ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР, суд не врахував не врахував, що до набуття права власності позивачем спірне житлове приміщення відповідачі займали як власник та члени його родини, що виключає зайняття житла самоправно та, відповідно, застосування вказаної норми матеріального права у спірних правовідносинах.
Сервисы для юристов