РІШЕННЯ
іменем україни
18 червня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євтушенко О.І.
суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,
Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, третя особа - Ковальов Сергій Михайлович про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л а:
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило у рахунок погашення заборгованості у розмірі 232 877,87 грн за кредитним договором від 16 серпня 2007 року звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, належний ОСОБА_3, шляхом його продажу із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 21 Закону України «Про заставу».
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490044364, згідно з яким останній отримав кредит на придбання автотранспортного засобу «Toyota Prado» у сумі 47847,29 дол. США зі сплатою 12,00 % річних та кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2013 року.
На забезпечення виконання умов договору зазначений вище автомобіль ОСОБА_4 був переданий у заставу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 16 червня 2013 року виникла прострочена заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом - 21 002,98 дол. США, що еквівалентно 167 876,82 грн, заборгованості за відсотками - 3 553,06 дол. США, що еквівалентно 28 399,61 грн, пені - 41 628,97 дол. США, що еквівалентно 332 740,36 грн, та неустойки, яка банком зменшена до 36 601,44 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2012 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у ході якої автомобіль було реалізовано під лотом № 1.
30 січня 2012 року спірний транспортний засіб знятий з обліку для реєстрації в межах України, а 22 лютого 2013 року - зареєстрований за ОСОБА_3, д.н.з. НОМЕР_1.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 на даний час є заставодавцем вищезазначеного транспортного засобу, який нею було придбано у власність на аукціоні, банк просив задовольнити позов.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 серпня 2007 року № 490044364 у розмірі 232 877,87 грн звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб Toyota Prado, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, на користь ПАТ «Альфа-Банк» шляхом продажу вказаного предмета застави із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 21 Закону України «Про заставу».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.
Так, судами встановлено, що 16 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490044364 .
Відповідно до умов зазначеного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у сумі 47 847,29 дол. США з цільовим призначенням - для оплати позичальником автотранспортного засобу Toyota Prado, 2007 року випуску, зі сплатою 12,00 % річних та кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2013 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору зазначений вище автомобіль був переданий ОСОБА_4 в заставу банку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 16 червня 2013 року виникла прострочена заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом 21 002,98 дол. США, що еквівалентно 167 876,82 грн, заборгованості за відсотками - 3 553,06 дол. США, що еквівалентно 28 399,61 грн, пені - 41 628,97 дол. США, що еквівалентно 332 740,36 грн, та неустойки, яка банком зменшена до 36 601,44 грн.
Сервисы для юристов