РІШЕННЯ
іменем україни
18 березня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
Колодійчука В.М., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення пені, за касаційною скаргою Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за невиконання умов договору в сумі 349 211 грн 67 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що 13 грудня 2006 року між ним та відповідачем було укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, за умовами якого він зобов'язався у термін до 29 грудня 2006 року внести 1 953 744 грн, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався після завершення будівельних робіт передати йому у власність нежитлове приміщення загальною площею 161,2 кв. м на першому поверсі в житловому будинку АДРЕСА_1.
У зазначений строк відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим допустив прострочення виконання зобов'язання, а відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення підприємством взятих на себе зобов'язань останній виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором за кожний день прострочки починаючи з 31 дня.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року позов задоволено, стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 349 211 грн 67 коп.
Стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь держави судовий збір в сумі 3 492 грн 12 коп.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру пені та судового збору, стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на користь ОСОБА_3 пеню за період з 14 лютого по 19 червня 2013 року у розмірі 100 930 грн 42 коп. та 1 009 грн 30 коп. судового збору.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині зміни рішення районного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі представник Фірми «Т.М.М.» - ТОВ просить скасувати рішення судів попередній інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами встановлено, що 13 грудня 2006 року між сторонами у справі було укладено інвестиційний договір на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, за умовами якого позивач, як інвестор, взяті на себе зобов'язання з перерахування грошових коштів виконав та перерахував як внесок до будівництва будинку суму в розмірі 1 953 744 грн.
Разом з тим відповідач взятих на себе зобов'язань з передачі об'єкта нерухомості у власність ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим допустив прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення підприємством взятих на себе зобов'язань останній виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором за кожний день прострочки починаючи з 31 дня.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе зобов'язань з передачі об'єкта нерухомості у власність ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим допустив прострочення виконання зобов'язання, а тому з останнього підлягає стягненню пеня за період з 14 лютого 2013 року по 21 травня 2014 року.
Змінюючи рішення районного суду в частині визначення розміру пені та стягуючи з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальності на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 100 930 грн 30 коп., суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що закінчення строку, за який підлягає стягненню пеня, припадає на 19 червня 2013 року, оскільки у вказаний день позивач відмовився від підписання акта виконаних робіт.
Згідно із ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суми пені у розмірі 100 930 грн 30 коп. за період з 14 лютого по 19 червня 2013 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування у цій частині немає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції стягнув з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальності на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 009 грн 30 коп.
Проте погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення судового збору не можна.
Сервисы для юристов