Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,суддів: Леванчука О.А., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,Писаної Т.О.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги зв'язку,
за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 9 червня 2011 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг, а також 10 листопада 2011 року було укладено договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет за технологією ADSL». В період з 7 липня 2012 року по 21 липня 2012 року з телефону відповідачки були з'єднання автоматичного міжміського, міжнародного телефонного зв'язку із абонентом телефону «Аудиотекс» на суму 13 563 грн, а також із абонентом телефону «Евроінформ» на суму 67 712 грн. На запити позивача до компаній операторів зв'язку «Аудиотекс» та «Евроінформ», останнього повідомлено, що у зазначений період із телефону відповідачки дійсно були здійснені дзвінки.
У серпні 2012 року представниками ПАТ «Укртелеком» була проведена перевірка абонентської лінії відповідачки, за результатами якої було складено акт, відповідно до якого сторонніх підключень до кінцевих та проміжних пристроїв не виявлено, телефон відповідачки перебуває у робочому стані, технічне обладнання відповідає експлуатаційним нормам. Зазначений акт був підписаний відповідачкою без зауважень.
Позивач зазначав, що ОСОБА_6 визнано заборгованість у розмірі 76 323 грн 22 коп., що підтверджується її особистою заявою, проте станом на 1 січня 2013 року заборгованість сплачена не була.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Укртелеком» просило суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за послуги зв'язку в розмірі 76 323 грн 22 коп., інфляційні збитки в розмірі 228 грн 93 коп. та 3 % річних в розмірі 1 151 грн 12 коп., а також судовий збір у розмірі 777 грн 3 коп.
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року в задоволенні позову ПАТ «Укртелеком» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2014 року рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укртелеком» заборгованість за послуги зв'язку в розмірі 76 323 грн 22 коп., інфляційні збитки у розмірі 228 грн 93 коп., 3 % річних у розмірі 1 151 грн 12 коп, а всього - 77 703 грн 27 коп, а також судовий збір, з урахуванням за подачу апеляційної скарги, в розмірі 1 165 грн 55 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укртелеком», апеляційний суд виходив із того, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення із відповідачки заборгованості за надані послуги телекомунікаційного зв'язку та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання.
Зазначені висновки відповідають вимогам матеріального та процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами встановлено, що 10 листопада 2011 року між ПАТ «Укртелеком» та ОСОБА_6 було укладено договір № 6092627 про телекомунікаційні послуги (а. с. 6 - 9).
Із виписки по особовому рахунку відповідачки від 19 листопада 2012 року вбачається, що в період з 7 липня 2012 року по 21 липня 2012 року з телефону відповідачки мали місце з'єднання автоматичного міжміського, міжнародного телефонного зв'язку з абонентом телефону «Аудиотекс» на суму 13 563 грн та з абонентом «Євроінформ» на суму 67 712 грн (а. с. 18 - 20).
Із розрахунку заборгованості за надані послуги телекомунікаційного зв'язку вбачається, що станом на 1 січня 2013 року заборгованість відповідачки становить 76 323 грн 22 коп. (а. с. 15).
Зазначену заборгованість перед ПАТ «Укртелеком» відповідачка визнає, що підтверджується її листом від 6 серпня 2012 року (а. с. 23).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укртелеком» в частині стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідно до вимог ст. ст. 526, 625 ЦК України відповідачка, як абонент ПАТ «Укртелеком», зобов'язана сплатити заборгованість за надані послуги із урахуванням штрафних санкцій.
Проте із висновками апеляційного суду в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укртелеком» погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Із довідки МСЕК № 074512 вбачається, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням (а. с. 99).
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Зазначена підстава звільнення від сплати судового збору не ставиться у залежність від результату вирішення спору.
Сервисы для юристов