РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Парінової І.К., Ступак О.В.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи: профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів - механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, про визнання наказу незаконним та скасування наказу, за касаційною скаргою Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та остаточно просив визнати незаконним та скасувати наказ директора Іллічівського морського торговельного порту від 3 липня 2014 року №322-О в частині постійного переміщення ОСОБА_6 електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду відділу побуту з оплатою за штатним розкладом та з 32-х годинним робочим тижнем.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що вказаним наказом із 1 червня 2014 року було ліквідовано структурний підрозділ «служба побуту» та створено структурний підрозділ «Відділ побуту», а вивільнення працівників, робочі місця яких підлягають скороченню, здійснити відповідно до ст. 49-2 КЗпП України. 3 липня 2014 року було видано наказ по порту №322-О згідно якого позивача було примусово переведено на неповний робочий час з 32-х робочим тижнем. Позивач стверджує, що наказ видано з порушенням чинного законодавства України та чинного колективного договору ДП «Іллічівський морський торговельний порт», через що у липні 2014 року позивачу було виплачено заробітну плату за 80 % робочого часу, незважаючи на те, що він працював повний робочий час та знаходився на робочому місці. Вказані обставини призвели до зменшення 20 % тарифу - посадового окладу за липень 2014 року.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Іллічівського морського торговельного порту від 3 липня 2014 року №322-О в частині постійного переміщення ОСОБА_6 електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4-го розряду відділу побуту з оплатою за штатним розкладом та 32-х годинним робочим тижнем.
У касаційній скарзі ДП «Іллічівський морський торговельний порт» ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Судами встановлено, що у зв'язку із набранням чинності законодавства України, було утворено ДП «Адміністрація морських портів України». Проведення реорганізації призвело до розподілу функцій між державними підприємствами морського транспорту, що кваліфікується як зміна в організації виробництва і праці. Також вказана реорганізація призвела до зміни структури та розміру доходної частини підприємства, скоротилась кількість і обсяг загальних питань, якими займається служба побуту порту, скоротилась кількість обєктів утримання і обслуговування службою, зменшився обєм і характер робіт, що виконується її працівниками.
19 лютого 2014 року керівництвом порту було видано наказ № 110 «Про зміни в організації виробництва і праці службу побуту», яким з 1 червня 2014 року створено структурний підрозділ «Відділ побуту» та ліквідовано структурний підрозділ «Служба побуту».
Згідно копії повідомлення від 14 травня 2014 року, начальника соціальної служби та голів профспілкових організацій повідомлено про те, що відповідно до наказу від 19 лютого 2014 року № 110 «Про зміни в організації виробництва і праці службу побуту» з 1 червня 2014 року у службі побуту будуть проведені зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації вказаного структурного підрозділу у відділ побуту із новим затвердженим штатним розписом.
8 квітня 2014 року ОСОБА_6 було вручено повідомлення про зміну істотних умов праці, проте він не погодився з роботою у нових умовах, про що свідчить його підпис в даному документі.
Наказом ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 3 липня 2014 року № 322-О ОСОБА_6 електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду відділу побуту переміщено постійно з 3 липня 2014 року електромонтером в підрозділ "Відділ побуту" з оплатою за штатним розписом, з 32-х годинним робочим тижнем, зі збереженням середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи протягом 2-х тижнів (режим роботи денний з п'ятиденним робочим тижнем).
Згідно акту від 4 липня 2014 року ОСОБА_6 був ознайомлений з випискою з наказу № 322-О від 3 липня 2014 року про його переведеня, але від підпису про ознайомлення відмовився.
Також, ОСОБА_6 був ознайомлений з графіком роботи в режимі неповного робочого часу згідно наказу № 322-О від 3 липня 2014 року та відмовився від підпису, що зафіксовано в акті від 7 липня 2014 року.
Відповідно до протоколу від 13 березня 2014 року спільної наради з профспілками порту зазначено, що голови профспілок заяви про неприпустимість скорочення штату працівників служби побуту, зокрема тих, які не досягли пенсійного віку та тих, які мають на утриманні неповнолітніх дітей. З метою запобігання звільненню працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, запропоновано адміністрації порту скласти новий штатний розпис реорганізованого підрозділу та запропонувати працівникам переведення на такі робочі місця.
Відповідно до протоколу від 14 квітня 2014 року, голови профспілок запропонували призупинити дію наказу від 19 лютого 2014 року № 110 «Про зміни в організації виробництва і праці службу побуту».
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з врахуванням змін в організації виробництва і праці службою побуту, системи оплати праці, режиму роботи, встановлення неповного робочого часу, з яким позивач не погодився, переміщення позивача електрогазозварником відділу побуту з оплатою за штатним розписом та 32-х годинним робочим тижнем є незаконним, тому дійшов висновку про визнання наказу №322-О від 3 липня 2014 року в частині переміщення ОСОБА_6 незаконним та скасував такий.
Із такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Статтею 32 КЗпП України врегульовано порядок переведення працівника на іншу роботу та зміну істотних умов праці.
Так, ч. 1 ст. 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві допускається тільки за згодою працівника. При цьому ч. 2 цієї статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Заборона на переміщення застосовується лише в разі, якщо робота, на яку переміщується працівник, йому протипоказана за станом здоров'я.
У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).
Сервисы для юристов